За інформацією: Суспільне Рівне.
Волонтерка Ніна Вішнякова. Суспільне Рівне
Майже мільйон для армії
За рік вона назбирала майже мільйон гривень для Сил оборони.
"Мені лишилося ще 30 тисяч. Надіюся, до кінця цього місяця доберу — і вже буду мільйонерка", — усміхнулася жінка.
З її слів, за ці гроші закупили 26 дронів та детектори до них, акумулятори, сітки, тканину, грілки, турнікети, вогнегасники, а також додавали на засоби РЕБ.
"Часто люди проходять повз зі словами, що не мають готівки, лише на картці. Тому я вже так подумала: я ззаду на своєму скутері повішу сумку — й не треба готівки, киньте чаю, кави чи серветки. Ті ж діти на фронті всьому раді: і цукеркам, і печиву", — додала волонтерка.
Волонтерка Ніна Вішнякова. Суспільне Рівне
Людські історії
За словами волонтерки, серед донаторів — чимало постійних.
"Є у мене такі помічники, які ніколи мимо не пройдуть, щоб не кинути гроші. Особливо приємно дивитися на дітей, які завжди хочуть допомогти. Буває, що маленьке, як побачить мене, ту маму чи тата смикають: «Давай кинемо, давай кинемо». Так це потішно, коли вони просять у батьків. Я вдячна кожній гривні, бо це нам гроші", — поділилася жінка.
Жінка розповіла, що на одному місці довго не стоїть:
"Якби була на одному місці, то того б мільйона в житті не назбирала. Буває такий наплив, що йдуть — і не кидають. А є таке, що не встигла стати, а люди вже багато накидали. Вихідні, як в церкві служба — то я за один день 3-4 церкви об’їду".
Ніна Вішнякова розказала, що за день інколи вдавалося зібрати 5-6 тисяч гривень.
"Одного разу знайомий мені чоловік, у якого син теж загинув, прийшов і дав три тисячі. Тоді якраз був дощ, а він мені каже: «Йди додому, не мокни». Кажу: «Ні, мені треба ще три тисячі зібрати». Він виймає з кишені й кидає три тисячі. Каже: «Тепер йди додому». «Ні, кажу, Валєра, наступні три тисячі за мною»", — пригадала Ніна Вішнякова.
Ніна Вішнякова з постійною донаторкою Уляною. Суспільне Рівне
Особиста втрата і мотивація
Ніна Вішнякова розповіла, що військовим був її чоловік, син, а тепер — ще й онук:
"У мене двоє синів, один з них загинув в армії в 1992 році, застрелили. Я вважаюся матір’ю загиблого. Зараз у мене внук служить — вертольотчик. Як кажуть — хто біди не знав, той не буде цього робити. А хто зазнав горя, той буде з останніх сил крутитися".
Попри інвалідність І групи і погане самопочуття жінка додала, що здаватися не збирається:
"Нап’юся знеболювальних і повзу. Сміються, кажуть: «Що, доповзла?» Доповзла вже, слава Богу! Вже мене так втягнуло. Діти сваряться зі мною, що здоров’я не маю. Але, кажу: «Скільки Господь дав, стільки буду їздити»".
Волонтерка зазначила, що завдячує своєму електроскутеру.
"Цей візочок мені дали за інвалідностю безплатно. Я вже на ньому їжджу сьомий рік. Слава Богу, він мене ні разу же не підвів. Завдяки йому людей і світ бачу. Я його завжди люблю", — поділилася жінка.
Ніна Вішнякова з донаторкою Вірою. Суспільне Рівне
"Хлопці чекають на нашу допомогу"
Ніна Вішнякова волонтерить від початку повномасштабного вторгнення. За її оцінкою, тепер люди збайдужіли:
"Нема кому ходити на волонтерку, а нам так потрібні руки. Якщо нема часу прийти допомогти своєю працею, то хоча б речами: пошукайте в себе на горищі будь-які ковдри, простирадла. Ми все це латаємо, обшиваємо матеріалами — і відправляємо все це хлопцям. Кажуть: «Як ви нас покинете, волонтери, то не знаємо, що будемо робити»".
Мрія волонтерки
"Хочу побачити перемогу нашу. І взяти шампанського, випити за здоров’я наших хлопців", — поділилася Ніна Вішнякова.
Волонтерка Ніна Вішнякова. Суспільне Рівне
