За інформацією: Суспільне Рівне.
Фото: pixabay
Діти не чують, а дивляться на дорослих, відтак своїм прикладом варто показувати їм, як вберегтися під час тривоги. Таке радить рівненська психологиня Анна Романик. Також рекомендує говорити з дітьми про війну максимально чесно, але доступно для того чи іншого віку. Психологиня пояснила Суспільному також роль іграшок у заспокоєнні дітей та чому виникає прив'язаність до них.
Про роль іграшок
Більшості подобається м'яти або крутити певну річ у руках. Декого заспокоює вишивання, що задіює ретельну і дрібну моторику. Для дітей підходять у цьому плані м'які іграшки, каже Анна Романик.
"Доведено, що м'яка іграшка сприяє психологічному розвантаженню дитини і багато дітей перетворюють м'які іграшки у своїх друзів. Це формує таке відчуття приналежності до чогось важливого, тому що виникає відчуття, що не лише про дитину турбуються, а й вона турбується про когось або про щось", — пояснює психологиня.
Часто м'які іграшки діти беруть на прогулянку, у садочок чи школу. Коли вони їх носять із собою, це формує своєрідне відчуття безпеки, що є щось стабільне, стале, яке може "заземлити в моменті", тут і зараз.
"Взагалі іграшки, зокрема — антистресові, дозволяють дитині переключитися з наявної актуальної ситуації. І як і дорослим, так і дітям антистреси, як ми помітили, зазвичай яскраві, кольорові, які здатні закцентувати безпосередньо на об'єкті і переключити від обставин зовнішнього середовища", — додає пані Анна.
Психологиня зауважує, що кожна сім'я, враховуючи улюблені іграшки або заняття дитини, може сформувати їй індивідуальний антистресовий наплічник.
Читайте також: Емоційна підтримка для наймолодших: черкаські школи отримали антистресові наплічники
Як говорити про війну і небезпеку
І діти, і дорослі Рівненщини, яка вважається відносно безпечним регіоном, знаходяться у процесі "травми свідка", каже Анна Романик:
"Ми не можемо повністю вберегти себе і наших дітей від перегляду новин, від того, що ми чуємо, що переживаємо. І перші рекомендації, які я давала на початку війни, це було те, що ми з дітьми говоримо про війну максимально чесно, але доступною для їхнього віку мовою".
Травм, додає, є багато: когось лякають гучні звуки, когось — невідомість, відсутність відчуття безпеки. Відповідно, підхід кожного фахівця до тієї чи іншої дитини індивідуальний. У регіонах, де ведуться активні бойові дії, Анна Романик радить батькам не забувати про ігрові методи, виходячи з віку дитини.
"Якщо ми говоримо про дітей дошкільного віку, це все відбувається в ігровому форматі: ми ховаємось, втікаємо, обов'язково якось обігруємо ці ситуації, будуємо халабуди дитячі в укриттях, щоб їх заспокоювати. Дуже багато в рекомендаціях є тихих ігор, якими можемо забавити дітей в укритті, щоб давати мінімум шуму", — пояснює вона.
Це дозволить сконцентрувати дитину на якійсь діяльності разом з дорослим. Щодо старших дітей спрацьовує максимальна чесність і можливість дитині озвучити свої емоції, відчуття.
"Це дозволяє забрати дитину у безпечне середовище, тому що, коли дитина може висловитися, чогось боїться, щось її лякає чи тривожить, вона точно розуміє, що вона може бути почутою. І ще один важливий фактор, про який я завжди нагадую всім батькам: діти нас не чують, діти на нас дивляться", — акцентує Анна Романик.
Відтак, пояснює, що якщо дорослі будуть надто безпечні, коли лунає повітряна тривога, діти не надбають досвіду, що треба себе вберегти. Як це робити радить показувати власним прикладом та супроводжувати постійним поясненням і заохоченням.
Читайте також
- Автор Рівного в мініатюрі: архітектор Петро Ричков відзначив 70-річчя і дав інтерв'ю для Суспільного
- Тероборона Рівненщини опановує італійський кулемет, який називають "Косторіз"
- Волонтери передали теплі речі у психоневрологічний інтернат на Рівненщині. Що ще потрібно
Ми у Twitter
