У Європі зараз перебувають майже вісім мільйонів українських біженців. Про це повідомило Управління верховного комісара ООН у справах біженців.
Для комфортного існування без знання мови держави, яка тебе прихистила, не обійтись. Які умови створені в країнах ЄС для вивчення мови українськими біженцями і як все відбувається, краматорчани розповіли “Східному проєкту”.
Режисер Народного театру БАМ-БУК Микола Метла: “З 16 січня йдемо на повторний курс. Дружина вірить у мене”
— Ми з дружиною в Австрії. Тут розмовляють німецькою мовою. Ми пройшли Дойчкурс інтенсив. Заняття тривали 4 місяці. Вчилися писати та говорити.
Нам видали два підручники: Курсбух та Арбайтбух. Граматика та домашня робота. Заняття для нас безкоштовні. Не лише для українців, а й для біженців із інших країн.
У нас у групі, крім українців, були сомалійець і афганець. Заняття проходили 5 разів на тиждень по 3 години.
Ми живемо у селі Лебрінг під містом Грац. Добиратися 30 хвилин електричкою. Так ось Дойчкурс сплатив нам проїзні квитки. Викладачі змінювалися протягом цих місяців. Головна складність: вони всі пояснюють німецькою. Врятував гугл-перекладач у телефоні. Але багато чого я не розумів.
Градації знання мови — А1, А2, В1, В2 і т. д. У результаті був іспит. Деякі слухачі перейшли більш високий рівень А2. Нас із дружиною направили на повторний рівень А1. Важко дається мова в 74 роки.
По-моєму, для вступу на роботу потрібен рівень А2. Ну, це дивлячись яка робота. Без мови в країні перебування важко. Особливо під час відвідування лікаря. Я застудився, ходив до лікаря. Так я попередньо за допомогою перекладача написав на папері німецькою свої симптоми і відчуття. І з готовим текстом пішов до лікаря. Спілкувалися за допомогою перекладача у телефоні.
Дуже незручно і навіть соромно так вести діалог. Але ми не впадаємо у відчай. І з 16 січня йдемо на повторний курс. Дружина вірить у мене.
Науковий співробітник Музею історії Краматорська Світлана Гутник: “Мені потрібно було розуміти людей навкруги”
— Німецьку мову вирішила вивчати з кількох причин. Перед усім мені потрібно було розуміти людей навкруги. До того ж німецька виявилася досить цікавою мовою. Раніше я вивчала англійську, тому мені легше в навчанні.
Інтеграційні курси повинні пройти всі іноземці, які мають плани на навчання чи роботу в Німеччині. Для біженців без дозволу на роботу, такі курси не обов’язкові. Курси діють постійно для всіх іноземців. Українцям їх оплачує держава. На даний момент (з травня 2022 р.) це Джобцентр — держорганізація, подібна нашому центру зайнятості, яка надає соціальні виплати та слідкує за життям переселенців, допомагає з подальшим працевлаштуванням.
Проводяться курси як в очному режимі, так і в дистанційному різними організаціями. Кожен охочий може знайти в своєму місті таку через інформаційну систему BAMF чи через консультанта в центрі зайнятості. Відвідують інтеграційни курси люди від 18 років без обмеження віку.
На наших курсах є молодь 20 років і жінки 70 років. Німці вважають, що це одна з недоліків навчання на курсах — змішані групи — адже не всі однаково швидко засвоюють матеріал. А для мене навпаки цікаво, бо зустрічаються різні погляди, різний досвід. З’являються приводи для дискусій.
Основна перевага німецької — гарна структурованість. Тому легше зрозуміти граматичні правила, а інше потребує тільки розмовної практики. В німецькій багато складених слів, особливо законотворці полюбляють великокаліберні слова. Наприклад слово “Verkehrsinfrastrukturfinanzierungsgesellschaft” перекладається як «компанія з фінансування транспортної інфраструктури». І це ще не найдовше слово.
Сучасна німецька має багато запозичених слів з англійської та французької. Особливо в сфері діджиталізації, медійних технологій, а також гастрономії. В українській ми маємо з німецької слова: цукор, дах, кома.
Після третього місяця навчання я вже розуміла мову на вулиці, а зараз спілкуюся на побутовому рівні. З помилками, але контактувати стало легше. Наприкінці навчання ми проходимо тестування і отримуємо сертифікат. Це полегшує пошук роботи. Хоча гарну кваліфікаційну роботу тут надають тільки з підтвердженим в Євросоюзі дипломом, чи отриманим Сертифікатом в Німеччині. А некваліфіковану роботу ми вже знайшли.
Колишній підприємець Ольга Максименко: “Без хоча б мінімального знання мови знайти роботу практично неможливо”
— У Швейцарії вивчення мови входить у програму інтеграції біженців. І соцпрацівники направляють нас до шкіл вивчення мови. Оплачує ці курси держава. Без хоча б мінімального знання мови знайти роботу практично неможливо. Ми живемо в німецькій частині Швейцарії і, відповідно, вчимо німецьку — це офіційна мова тут. Хоча місцеві розмовляють між собою швейцарським діалектом. Вони схожі між собою, але зовсім трішки.
У школі я вчила англійську і німецька для мене здалася дуже складною. Дивним було все – і побудова фраз, і вимова. Я відвідую інтенсив-курс, і це складніше подвійно – дуже багато матеріалу. Дуже багато слів слід запам’ятати. А потім ще й навчитися їх поєднувати. Мені пощастило – у моєму класі викладає чудовий учитель. І більшість складностей мови він дуже добре пояснює.
Німецька – незвичайна мова. «Kurzfristenergieversorgungssicherungsmaßnahmenverordnung» — це один іменник. А перекладається — «постанова про короткострокові заходи безпеки енергопостачання». Щиро кажучи, розповідати про незвичайності можна багато. Але краще скажу, що згодом починаєш звикати і бачиш, що він логічний і вже не так лякає.
Я навчаюсь уже півроку. І зараз проходжу курс на В-1. Але деяким моїм одногрупникам сплатили лише курси А1 та А2. Все залежить від Гемайнда, в якому прописані.
Після закінчення цього курсу я можу скласти іспит та отримати сертифікат. З ним простіше знайти роботу. Сам іспит держава не оплачує.
Вже зараз я можу на елементарному рівні спілкуватися з оточуючими – у магазині, з лікарем, у транспорті. Ця країна дала нам дуже багато – спокій, дах над головою. Не знати хоча б трохи їх мови — це просто недопустимо.
Цифра
Найбільшу кількість українців на своїй території прийняла Польща – 1,5 млн. На другому місці — Німеччина. Ця країна прийняла 1 млн. українських біженців. Чехія – 476 тис., Італія – 173 тис. та Іспанія – 164 тис.
