За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Фото: Суспільне Хмельницький
З літа на Хмельниччину переїхав дитячий будинок сімейного типу з Апостолова Дніпропетровської області, що на кордоні з Херсонщиною. За словами заступниці начальника Служби у справах дітей Хмельницької обласної державної адміністрації Анжеліки Собко, для проживання подружжя із шістьма дітьми запропонували новозбудоване приміщення в одній із тергромад області.
Як облаштувалися свій побут багатодітна родина дізнавалась команда Суспільного.
На обід в дитячому будинку сімейного типу родини Шунда борщ та пиріг. Обід готували на шістьох дітей та двох дорослих.
"На обід у нас борщ. Перше, друге, пельмені варимо, каші, супи. Це ще маленька каструля, у нас там була більша, а це напевно літрів на 15. Хороша така каструля. Маленьку каструлю борщу зварити я вже не зможу", — розповіла мама(вихователька дитячого будинку сімейного типу) Наталя Шунда.
Аби усіх прогодувати, каже батько(вихователь дитячого будинку сімейного типу) Віктор Шунда, роблять заготовки.
"Як сюди переїхали багато продуктів пропадало, викидали. А потом потихеньку придбали морозилку, придбали холодильничок, зробили хороші записи, щоб ніхто не голодував і всі задоволені. Нам ще фермерка допомагає, вона тут недалеко", — каже Віктор.
В одній з кімнат живуть сестрички Альона і Тетяна. Альона розповіла, як потрапили в будинок сімейного типу: "Спочатку ми жили в селі одному, тоді мама наша померла. Нас забрали чогось в лікарню. Тоді нас забрала мама Наталя і ми почали усі жити разом, я не боялася, я її називала мамою. Все було добре з нами. Я її люблю, вона мене любить".
Про нову домівку на Хмельниччині Альона каже: "Я тут добре вчуся, багато друзів маю, і мені нормально тут жити. Ще я ходжу на теніс".
У цій родині, яка переїхала на Хмельниччину з Дніпропетровщини, нині проживає шестеро дітей, розповідає мама Наталя. Найстаршому — шістнадцять, наймолодшому шість років.
"Діма потрапив до нас із санаторію. Нам служба подзвонила і каже: не хоче додому їхати, там мама його там б'є. У дівчатка, в них мама померла. І ми їх у березні забрали із лікарні. Діти були холодні, босі й голодні.А хлопців: Даню, Русю, і Максима, в нас сім’я виїхала, десь виїхали, я не знаю куди, і їх нам також запропонували, щоб прийомна сім’я була", — розповіла Наталя.
За словами батька — вихователя, Віктора Шунди, переїхали з дітьми на Хмельниччину через те, що жили за дев'ять кілометрів від місця, де йшли бої, були "прильоти". Одна з ракет прилетіла до місцевої школи: "На жаль, нам довелось все залишити. Так вийшло, коли тікали, взяли лише найнеобхідніше"
Наталя Шунда каже, в травні було три роки з того часу, як троє хлопчиків живуть з ними, дівчата п’ять років, а 16-річний Дмитро вже десять років.
