Фото: scottishdailyexpress.co.uk Девід Стерлінг (праворуч) зі своїми побратимами в пустелі.
Сучасні ПВК беруть свій початок від групи колишніх ветеранів SAS, котрих у 1965 році зібрали засновник SAS сер Девід Стерлінг і його колега Джон Вудхаус, заснувавши «WatchGuard International», першу приватну військову компанію, яка надавала послуги охорони та вирішення військових завдань на контрактних засадах. Перші місця роботи – Ємен, Замбія, Сьєрра-Леоне.
В Україні шукають пригод/прибутків/смерті ПВК «Редут-Антитеррор» (до України – охорона активів російського бізнесмена Геннадія Тимченка, у нас без запрошення гостюють декілька їхніх загонів: «Илимовцы», «Хулиганы», «Волки», «Морпехи» і «Топоры». Заходили з Білорусі, були під Києвом, звідти – на Донбас), ПВК «Патриот» (діє під патронатом Сергія Шойгу, в ПВК – чинні фахівці ГУР ГШ РФ, військові юристи, бійці ССО, причому переважно без відриву від військової служби, що дивно). Найвідомішою є ПВК «Вагнер» (власник – Євгеній Пригожин). У квітні з’явилися згадки про ПВК «Лига». Зараз можна стверджувати, що це найбільш підготовлені професійно ветерани «Вагнера», котрі воюють проти нас з ідеологічних мотивів. Але це той самий «Вагнер», вигляд збоку.
Союзники вважають, що станом на жовтень загальна чисельність найманців ПВК «Вагнер» – понад 26,5 тис. осіб, з них в Україні – близько 10,5 тис., зокрема, близько 2 тис. осіб воюють під Бахмутом у складі шести загонів та одного під Куп’янськом, ще 8,5 тис. осіб перебувають у базових таборах.
Рекрутинг: існують три категорії кандидатів – колишні військові, зокрема й іноземці, з високим рівнем фахової підготовки та бойовим досвідом, звичайні військовозобов’язані та спецконтингент з місць позбавлення волі.
Армії Пригожина та Кадирова створювали для придушення потенційних повстань у Росії, — ГУР
Фото: ЗМІ окупантів
Підготовка: до участі в бойових діях різні категорії найманців готують по-різному.
Перша категорія проходить поглиблену військову та спеціальну підготовку, де саме навчаються – достеменно невідомо, імовірно – на полігонах ССО ЗС РФ.
Другу категорію навчають кваліфікованих спеціальностей – штурмовик, снайпер, кулеметник, гранатометник, мінометник, сапер. Використовуються навчально-матеріальна база 10 ОБрСпП (Молькіно Краснодарського краю) та полігон у районі Ростова-на-Дону. Зараз тренуються приблизно 1200 бійців, але спроможності навчальної бази – до 300 осіб, решта б’є байдики.
Третя категорія, той самий учорашній спецконтингент ВТУ, навчається на полігонах на ТОТ, котрих, за різними оцінками, до 25. Навчають їх групами по 15 осіб. Напрямки підготовки – штурмова група, піхотна група, група розвідки. Найслабше підготовлених бойовиків утримують як резерв. Основні зусилля підготовки – вогнева підготовка і тактика бойових двійок/трійок. Тривалість курсу підготовки другої та третьої категорій – два тижні, результат – близький до ніякого.
Цікавинка: серед найманців існує окрема категорія – «служба безпеки». Бойовики з цієї категорії виконують роль наглядачів під час бойових дій і мають повноваження страчувати інших найманців (причини – боягузтво, невиконання наказів, вчинки, що суперечать умовам контракту).
У районах Озерянівки, Курдюмівки та Клещіївки останнім часом наші відзначають зміни в тактиці дій найманців з ПВК.
Фото: vesti-ua.net
Під час дій у лісосмугах штурмові загони діють так: штурмова група просувається трійками/четвірками на відстані до 10-15 м. Похідний порядок – сапер, пара стрільців, що його прикривають, кулеметник, що прикриває групу. З виходом першої групи на контрольну точку рух починає наступна. Так, трьома хвилями рухаються загони по 15-25 осіб. Мета – підійти до наших позицій на мінімально можливу відстань і зав’язати вогневий контакт, при цьому перша четвірка веде бій зі стрілецької зброї, друга і третя – з РПГ, РПО, АГС. Якщо наші дали відкоша, третя четвірка відходить на вигідну позицію, де починає окопуватися, туди ж відходять з боєм перші дві. Копають на совість, позиції для стрільби з положення лежачи обладнують за 30 хвилин. Наступна атака відбувається вже з підготовленої позиції.
Під час дій у населених пунктах найманці діють штурмовими групами з 15-25 бійців, які діляться на дві підгрупи – легку (дві трійки стрільців і кулеметник, котрий пересувається за першою трійкою в центрі передбойового порядку) та важку (стрільці з одноразовими гранатометами та подвійним-потрійним запасом ручних гранат). Командир групи пересувається за першою підгрупою або серед другої. Коли штурмова група підходить до перехрестя, то не займає його, а обходить з флангу дворами-городами, таким чином заходячи в тил військам, що контролюють перехрестя.
В обох варіантах дій снайпери, озброєні гвинтівками «Выхлоп» або «Винторез», діють окремо від штурмових груп на дистанціях 400-600 м. Відомо про снайперів, що мають більш ніж 100 підтверджених уражень.
Фото: Цензор Окупант з гвинтівкою «Винторез»
Зі слів наших хлопців, що брали в полон і допитували найманців з «Вагнера»:
трофеї, що високо цінуються противником: сухпай, аптечки, що надають ЗСУ союзники, зброя, теплий одяг, окрім верхнього (куртки, бушлати), рюкзаки, портативні газові балони, солодощі, телефони, предмети балістичного захисту, теплі спальні мішки, водонепроникні берці, гумові чоботи (наші сапери знають, де влаштовувати пастки, якщо що);
Росія стрімко втрачає спроможності в оборонці
слабкі місця найманців:
– бояться застосування фізичних покарань за втечу з поля чи відмову від участі в штурмових діях (побиття, тримання в ізоляторах);
– перебувають в інформаційному вакуумі щодо ситуації на фронті;
– інформація про російські невдачі, зокрема поразка під Херсоном, є потужним демотиваційним фактором;
– бояться нашої бронетехніки;
– постійно голодні (на день їм видають один сухпай на 2 осіб, щоб стимулювати шукати їжу на наших позиціях після їхнього захоплення);
– мінна боязнь (найманці не спускаються в захоплені окопи, які засипані листям, поки їх не перевірить сапер).
Варто також звернути увагу на наші помилки в обороні:
– нехтування якістю фортифікаційного обладнання позицій і захисних споруд;
– нехтування використанням природних перешкод;
– відсутність мінних полів;
– погане маскування;
– при виборі позиції не враховується кут сонця (блікують приціли, окуляри, біноклі тощо);
– нехтування обладнанням удаваних позицій, їх мінуванням, іншими прийомами військової хитрості;
– коли відходять, залишені позиції не мінують, не руйнують, не знищують боєприпаси і предмети МТЗ, котрі неможливо евакуювати;
– стрільба артилерії без коригування вогню спостерігачем або технічним засобом розвідки.
Фото: ДПСУ Трофеї ЗСУ.
Але ми маємо продуктивні та ефективні тактики протидії.
Днями Юрій Бутусов оприлюднив епізод, де двоє бійців бригади Збройних сил України під Бахмутом успішно і без втрат дали відсіч загону найманців вп’ятеро більшої чисельності.
Віктор Кевлюк, експерт Центру оборонних стратегій
