За інформацією: Суспільне Чернівці.
Алея Слави Центрального кладовища Чернівців. Фото: Суспільне Чернівці
На Почесній алеї слави Центрального кладовища Чернівців поховані майже двісті військових, які загинули у боях проти російської армії. У День пам'яті захисників України їхні могили навідали рідні та близькі. Дехто прийшов разом із дітьми чи внуками, були й такі, хто відвідував бійців наодинці. З собою принесли соняшники як символ скорботи за загиблими українськими військовими.
Суспільне Чернівці поспілкувалося з рідними загиблих. Розповідаємо, як чернівчани згадують своїх близьких та вшановують їхню пам'ять.
"Щоб пам'ятали не лише родичі"
До однієї з могил на Алеї слави прийшла чернівчанка Альона Нігда. Тут похований її наречений Олег, який загинув торік у травні у боях під Харковом. Дівчина розповідає, що приходить на кладовище щоразу, як має таку можливість.
"Я прийшла до своєї коханої людини, з якою збиралася одружитися. Він був дуже позитивною людиною. Навчався та планував працювати програмістом. У першій дні повномасштабного вторгнення добровільно пішов у військкомат, бо навчався на військовій кафедрі. Був артилеристом", – каже дівчина.
Чернівчанка Альона Нігда. Фото: Суспільне Чернівці
У цивільному житті Олег був майстром спорту зі спортивного орієнтування. Цим спортом він займався разом із нареченою. Тепер під час кожного тренування Альона згадує хлопця та відчуває, ніби він поруч. Водночас каже, що за понад рік, як боєць загинув, туга за ним посилюється.
"З кожним днем стає все гірше, оскільки туга за людиною тільки додається з кожним днем. Можливо час лікує, але не в цьому випадку. Коли йдуть молоді люди, у яких все життя попереду, то важко усвідомити, що людини вже немає", – розповідає Альона.
За словами дівчини, важливо, аби люди знали та пам'ятали кожного захисника та захисницю, які загинули.
"Щоб не тільки родичі, а й інші люди щодня згадували завдяки кому вони можуть далі продовжувати насолоджуватися життям. Що це життя у них є".
Алея Слави Центрального кладовища Чернівців. Фото: Суспільне Чернівці
Фото: Суспільне Чернівці
"Рівно вісім місяців як його немає"
Світлана Прінько прийшла на кладовище до загиблого чоловіка Віталія. Він був на фронті з 2015 року, служив водієм-гарматником. Торік у червні Віталій отримав важче поранення ніг та спини. Після тримісячної реабілітації його перевели до військової частини, а у листопаді він почав виконувати завдання у Бахмуті. Вісім місяців тому Віталій отримав ще одне поранення та помер у лікарні.
"Після поранення він ще не повністю одужав. Я була проти того, щоб він повертався на службу, бо бачила його стан здоров'я. 27 грудня о 10:40 мені зателефонували з Кривого Рогу, що він помер. На Новий рік його поховали", – каже Світлана.
Чернівчанка Світлана разом з внуками. Фото: Суспільне Чернівці
Фото: Суспільне Чернівці
Відтоді жінка щотижня приходить навідати могилу чоловіка. Сьогодні разом з нею старші внуки.
"Намагаємося раз у тиждень бути тут обов'язково, хоча нам іноді говорять, що ми зачасто ходимо. Ми теж сьогодні вирішили прийти до нашого дідуся, іноді якісь поради попитати. Так збіглося, що сьогодні День пам’яті загиблих, а також вісім місяців як немає нашого Віталія. Не тільки дідуся привітаємо, а пам’ятаємо всіх, бо в нас родина захисників патріотів".
Світлана розповідає, найважча пора – вечірня, бо тоді вона залишається наодинці й розмірковує, чому багато чого з чоловіком не проговорили або не почули одне одного. А вдень намагається відволікатися на роботі. Також жінка розповідає, що іноді чоловік їй сниться. Каже, так він намагається оберігати родину, якось допомогти та щось підказати.
"Зараз дуже важко, бо усі рішення приходяться на мою голову. Буває, що нема з ким порадитися. А сьогодні лише квіти нагадують про те, що він тут".
Фото: Суспільне Чернівці
