Фото: Міністерство у справах ветеранів Т.в.о. міністра Олександр Порхун
Що відомо про нового очільника Мінветеранів
Олександр Порхун — майор Збройних сил України у відставці, ветеран російсько-української війни, колишній командир 13 окремого десантно-штурмового батальйону 95 окремої десантно-штурмової бригади. Герой України, у 2015 році нагороджений орденом «Золота Зірка».
Першим заступником міністра у справах ветеранів став у квітні 2020 року. Тобто Порхун почав працювати у відомстві раніше за Лапутіну, ще в попереднього керівника Сергія Бессараба. А після його відставки був головним конкурентом Лапутіної в боротьбі за посаду.
Фото: Міністерство у справах ветеранів Олександр Порхун
Бессараб не прославився як ефективний керівник міністерства. Наприклад, згідно з даними порталу «Слово і діло», із 17 обіцянок Бессараб виконав лише чотири. А тут нереалізовані. Серед них — створення системи моніторингу потреб ветеранів війни, спеціалізована програма медичних гарантій для ветеранів і членів їхніх сімей, підтримка спортивної реабілітації ветеранів. І, згідно з програмою уряду, введення в експлуатацію Національного військового меморіального кладовища та створення Меморіалу світлої пам’яті загиблих захисників. Як бачимо, об цей камінь спотикається не перший міністр.
До компетенції першого заступника міністра належали здебільшого соціальні питання: житло для ветеранів, перехід від служби до цивільного життя, надання статусів. Як розповів LB.ua співрозмовник, свого часу близький до Мінветеранів, Порхуну за керівництва Лапутіної доводилося виконувати в основному операційну роботу, а також відповідати за комунікацію з депутатами й членами Кабміну. Проте останнім часом Лапутіна взагалі позбавила Порхуна повноважень, на роботу він ходив уже для галочки.
Фото: Мінветеранів
Утім якщо говорити про конкретні проєкти, саме Порхун презентував проєкт Національного військового кладовища в Биківні й був серед тих, хто називав цю ділянку найбезпроблемнішою та оптимальним рішенням.
Нагадаємо, майже рік тому чиновники обіцяли родичам загиблих військових Національне військове кладовище в межах Києва — це була одна з основних умов від сімей.
Представники Мінветеранів, МКІП й Інституту нацпам’яті запевняли, що перші поховання можна буде провести вже восени 2023 року в Биківні — біля заповідника «Биківнянські могили». Цю ділянку чиновники охарактеризували як найкращу. Зазначимо, що частина родичів, які брали участь в обговореннях проєкту, досі не поховали урни зі своїми синами й чоловіками — чекали на військове кладовище.
У серпні все різко змінилося — чиновники оголосили, що Биківня тепер не підходить, кладовище буде наступного року в Гатному, за 20 км від Києва. Як історію головного військового кладовища країни перетворили на скандал через порожні обіцянки, читайте тут.
Фото: youtube.com/@UkrinformTV Олександр Порхун, Юлія Лапутіна й Олександр Ткаченко на презентації проєкту військового кладовища в березні
Як професійність Олександра Порхуна оцінюють представники ветеранської спільноти
Співрозмовник LB.ua, дотичний до справ міністерства, характеризує Порхуна як хорошого менеджера й людину. Також згадує, що в пана Олександра непрості стосунки з міністеркою Лапутіною, як і в багатьох інших уже колишніх заступників, які пішли з міністерства через її тиск.
Інший співбесідник з ветеранської спільноти зауважує, що Олександр Порхун — зі старої команди, причому аж двох міністрів, тобто людина із системи. Тож сумнівно, чи буде ефективним на новій посаді й принесе нові підходи. Натомість очолити відомство має нове обличчя.
Богдана Левицька, членкиня правління громадської ради при Мінветеранів, БФ «Волонтерське Об’єднання «ВЕСТА»», дружина військового, каже, що громадська рада вже зв’язалася з новим очільником, чекають зустрічі.
Фото: Макс Требухов Богдана Левицька
«Ми з ним уже зв’язалися, плануємо незабаром зустрітися і чекаємо, яку мету для міністерства він поставить на найближчий час. Адже немає чітких рамок, скільки він буде на посаді, тож мусить поставити плюс-мінус реальні задачі й від цього відштовхуватися. Якщо виконає навіть короткострокові якісь завдання, то в нього будуть великі шанси залишитися на посаді міністра. Зараз багато залежить від пана Олександра, як швидко збиратиме команду, хто буде в цій команді, як він виходитиме в комунікацію з родинами загиблих, ветеранами, громадською радою та іншими об’єднаннями і як буде взаємодіяти з іншими міністерствами», — пояснила Богдана.
Та чи не перший крок, на який має піти Порхун — почистити стару команду міністерства, вважає вона, «бо там є деякі неефективні люди, які паразитували на програмах».
Загалом сумнівна доцільність окремого міністерства у справах ветеранів — і на цьому акцентує багато людей зі сфери. Адже питання ветеранів має бути на рівні віцепрем’єра.
«Ось у нас є віцепрем’єр-міністр з питань євроінтеграції, але немає окремого міністерства. І це правильно. Бо якщо говорити про ветеранів, це має координуватися робота і Міністерства охорони здоров’я, і Міністерства соціальної політики», — певен один наш співрозмовник. Таку думку поділяє багато хто у ветеранській спільноті. Але наразі це окрема тема.
Фото: Міністерство у справах ветеранів України
Про призначення Порхуна можна почути чимало аргументів, мовляв, це тимчасове процедурне рішення — звільнили міністерку, і перший її заступник перейняв повноваження. Але подібна історія трапилася в липні 2023 року в Міністерстві культури та інформаційної політики — тоді замість Олександра Ткаченка тимчасово виконувачем обов’язків призначили Ростислава Карандєєва. Надворі лютий, а він досі на посаді. Чи змінилося щось суттєво в міністерстві? Ні.
Натомість можна пригадати історію з призначенням в.о. міністерки охорони здоров’я Уляни Супрун, яка на своїй тимчасовій посаді впроваджувала непросту реформу медичної системи. Тож процедурне це рішення чи ні, міністерство може піти різними шляхами. Ми звернулися до пана Олександра по коментар і щодо пріоритетів у його роботі, і щодо першочергових рішень. Щойно отримаємо відповідь — опублікуємо.
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
