Тоді як президент США Дональд Трамп і диктатор Росії Володимир Путін дають зрозуміти, що готові розпочати переговори щодо припинення війни в Україні на своїх умовах, Китай, який останнім часом зменшив свою активність на українському напрямі, все ж прагне зіграти власну роль.
Відео дня
Сьогодні Пекін посилює миролюбну риторику щодо України, аби показати свій «нейтралітет». Усіляко намагається підкреслити важливість участі Європи у переговорному процесі, щоб послабити можливість ухвалення двостороннього рішення щодо України між Трампом та Путіним. Звісно ж, прагне посилити розбіжності між США – ЄС та США – Росія. Загалом різка зміна стратегії США щодо партнерства з Європою змушує її переглядати свою безпекову політику, і Китай може скористатися ситуацією для зміцнення власних позицій на континенті.
Про те, чого сьогодні прагне Китай щодо України, Росії, Європи та США, – у матеріалі OBOZ.UA.
«Рожеві мрії» Трампа
Сьогодні Пекін і Москва мають таку дружбу, що думати про її зруйнування помилково, але Трамп вважає інакше та йде на зближення з Москвою саме для того, аби розірвати її тандем із Пекіном. Держсекретар США Марко Рубіо зазначив, що тісніші зв’язки між Китаєм і Росією створюють проблеми для США, якщо Москва стане «постійним молодшим партнером» Пекіна, зіштовхуючи дві ядерні держави з Вашингтоном. Нинішня американська адміністрація власне прагне провернути геополітичну операцію «зворотний Ніксон» – відірвати Росію від Китаю, щоб не допустити надмірного посилення Пекіна.
Трамп марить, що партнерство з РФ відкриє нові можливості для американського бізнесу. Здається, росіяни дуже активно користуються цим і малюють для Трампа образ «райського» російсько-американського партнерства, що означатиме чергову пречудову угоду для Трампа, яка потішить його самолюбство. Однак у цьому пазлі є перешкода – Україна, яку треба поставити у правильне для Путіна й Трампа місце, аби вона не заважала «геніальній угоді» американського президента.
Компартія буде завжди
Китаю потрібна максимально ізольована від Заходу Росія, яка й надалі приносила б китайцям дешеві ресурси. Так, на запитання, чи можна припинити «конфлікт» між Росією та Україною тиском із боку Китаю, очільник МЗС КНР Ван І відповів: «Якщо ми перестанемо купувати газ у Росії, хто постачатиме нам газ для задоволення потреб країни?». Сьогодні Росія – важливий ресурс для боротьби з американською гегемонією та зміцнення Китаю. Це джерело дешевих природних ресурсів, ринок збуту й передових військових технологій. Москва готова надавати зі знижкою нафту, добрива, зерно, то чому б цим не скористатися, якщо ми маємо в цьому потреби, говорять китайці. До того ж так роблять дуже багато країн світу. Наприклад, Індія, яка на відміну від КНР, вважається демократичною країною.
Щодо України, то китайці за мир, але їм байдуже, чи будуть враховані інтереси нашої країни, головне, щоб Росія отримала те, що допоможе їй вистояти, а у Кремлі продовжував панувати режим на кшталт путінського, з яким досить комфортно вести справи.
Для Москви все зрозуміло. На сьогодні партнерство РФ і КНР досить міцне та перевірене роками, тоді як будь-яке зближення з Вашингтоном може виявитися відносно тимчасовим явищем. Наприклад, через чотири роки Трамп уже не буде президентом, а наступний американський лідер може так само різко змінити політику Штатів у протилежний бік, як це сьогодні зробив чинний. Це далека перспектива? Так, але у 2026 році відбудуться проміжні вибори до Конгресу США, які також можуть кардинально змінити американську зовнішню політику. Усіх цих демократичних «негараздів» немає у сьогоднішньому Китаї. Комуністичний режим правитиме ще довгі роки, мінімально змінюючи свої пріоритети. Путін цінує стабільність і не збирається від цього партнерства відмовлятися.
Це не означає, що РФ не вступатиме у контакт зі США, адже нова політика Трампа щодо України, а також Європи відкриває перспективу для Путіна отримати те, чого він не спромігся досягти за три роки повномасштабного вторгнення. Тому є пропозиція від російського диктатора до американців розробляти запаси рідкісноземельних металів, що може зменшити залежність США від Китаю у цьому напрямі. Однак, паралельно з цим, відбувається телефонна розмова між Путіним і лідером КНР Сі Цзіньпіном, а також екстрений візит колишнього міністра оборони РФ, а нині секретаря Радбезу Сергія Шойгу до Пекіна із заспокійливим листом – ми «дружимо», як і раніше.
США «атакують», а Китай отримує вигоду
США більше не хочуть бути головним гарантом безпеки Європи. Вже ведуться, хоча й пошепки, розмови навіть про часткове виведення військ.
Чинна адміністрація США не бачить ЄС союзником у політичному, військовому та культурному плані. Дональд Трамп ставить під сумнів згуртованість Заходу. Мюнхенська конференція з безпеки, зокрема, показала, наскільки складними стали відносини між Америкою та Європою.
Підтримка Китаєм Росії у війні проти України зробила ставлення європейців до нього жорсткішим, але ситуація для Китаю змінилася, що відкриває нові можливості. Пекін усвідомив, що поточна ситуація у світі створює сприятливі умови для дипломатичного просування. Зараз можна спробувати ще міцніше прив’язати до себе ЄС, як найважливіший ринок збуту, поки Трамп у Білому домі. Пекін може скористатися потребою Європи в інвестиціях, через нові вимоги президента США збільшити витрати на оборону, а також імовірне запровадження нових тарифів з боку Америки.
У той час, як Вашингтон зневажає Україну та європейських лідерів, нахабно викидає на узбіччя мирних переговорів, міністр закордонних справ Китаю Ван І улесливо говорить, що у можливих переговорах між Україною та РФ також має брати участь і Європа, інтереси якої повинні бути враховані. Пекін знає, що країни, скривджені чи кинуті Трампом, будуть відкриті для допомоги ззовні. І Китай буде напоготові, аби вчасно прийти «на порятунок».
Ба більше, після трампівських тарифів на китайські товари риторика КНР стала ще більш улесливою.
«Мирна угода щодо України не може встановлюватися лише США та Росією. Китай проти переговорів без участі України та ЄС. Я вважаю, що європейські друзі мають замислитися та порівняти політику адміністрації Трампа з політикою китайського уряду. Вчиняючи так, вони побачать, що дипломатичний підхід Китаю наголошує на мирі, дружбі, добрій волі та взаємовигідній співпраці», – зазначив спецпредставник КНР у європейських справах Лу Шає.
Звісно, навряд чи ЄС готовий до того, що Китай почне диктувати умови в регіоні, проте американсько-європейська криза буде в будь-якому разі використана китайцями для поліпшення іміджу в очах європейців.
«Існує і радикальніша думка щодо активнішої участі китайців у європейській політиці через фактор Трампа. «Якщо США та Європа не запропонують Україні безпеку, Китай може втрутитися, використовуючи свої важелі впливу на Росію. Вони навіть можуть запропонувати вигіднішу угоду, ніж запропонована Трампом», – вважає ексглава МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс. На його думку, Україна має що запропонувати Китаю в обмін на безпеку – відновлення, порти, сільськогосподарську продукцію. У Європі знайдуться ті, хто підтримає цю пропозицію», вважає ексдипломат.
Чи переросте митна війна у щось більше
Боротьба за Росію – не єдине поле протистояння Китаю та США. Президент США оголосив про впровадження 25-відсоткових тарифів щодо Канади та Мексики, а також 20-відсоткових тарифів на імпорт із Китаю, подвоївши розмір початкових мит. Після цього розпочалася війна заяв.
«Якщо США хочуть війни, чи то тарифна війна, чи торгова, чи будь-яка інша війна, ми готові боротися до кінця», – заявив офіційний представник МЗС Китаю Лінь Цзянь. На що міністр оборони США Піт Гегсет заявив у відповідь, що США «готові» до будь-якої війни з Китаєм.
«Цією тарифною війною Трамп намагається стримати Китай у перспективі та хоче змусити інші країни купувати більше американського. В принципі, як ідея, це не погано, але в такий спосіб, як це робить президент США, це лише шкодить пересічним американцям. У будь-якому випадку китайці готові до торговельної війни. Щодо заяв очільника Пентагону про те, що США готові до будь-якої війни проти Китаю, то я абсолютно невпевнений, що Гексет розуміє стан своїх збройних сил, як на мене, він дуже переоцінює їхні сьогоднішні можливості. Зараз Сполучені Штати не здатні нав’язати свою волю китайцям у військовому плані», – таку думку в ексклюзивному коментарі OBOZ.UA висловив директор Центру оборонних стратегій Олександр Хара.
Розбити цю пару не вийде
«В уявленні Дональда Трампа та його команди, продавши Україну Росії, можна відтягнути РФ від Китаю і так послабити його ресурсно. Уся їхня стратегія щодо України, щодо Європи підтверджує, що вони йдуть цим шляхом. Звичайно, це марення, яке абсолютно не буде реалізовано. При цьому Китай намагався балансувати, оскільки не хоче псувати й надалі відносини зі Штатами, дуже важливим партнером, як із точки зору торгівлі, інвестицій, так і доступу до технологій, так само і з Європейським Союзом. І, власне, це єдина причина, чому китайці не постачали й поки що не постачають озброєння, боєприпаси й техніку Росії», – вважає Олександр Хара.
На думку Олександра Хари, Україна байдужа Китаю як така. Їм важливо бути за столом перемовин аби впливати на параметри формування нової архітектурної безпеки в Європі. І, звичайно, вони дуже хочуть для своїх компаній участі у післявоєнному відновленні, інвестуванні в Україну. Це ще більше закріплює КНР на європейському континенті. Стосовно того, що Трамп прагне розвалити союз Китаю та Росії, то експерт вважає, як такого союзу між ними немає. По факту вони розповідають про стратегічні союзницькі відносини, але є глибока недовіра й старі образи у китайців. На сьогодні присутня надзвичайна залежність від КНР щодо економічної та технологічної підтримки. Росія б уже програла цю війну, вона просто не мала б ресурсів для її продовження.
«Я не думаю, що росіяни збираються відмовитися від своїх глобальних амбіцій та йти у фарватері американської політики. На сьогодні це нереально. За великим рахунком цінності й інтереси Америки та Росії діаметрально протилежні. І тому це просто марне сподівання, розбити цю пару – РФ і КНР. Щодо зближення Китаю та Європи, то звичайно, можна собі уявити таку ситуацію, коли європейці підуть на такий крок. Передусім у торгівлі, економічній співпраці, але, звичайно, з багатьма обмеженнями, бо ЄС побудований за великим рахунком на цінностях, які кардинально відрізняються від того, що сповідує комуністичний Китай», – зазначив Олександр Хара.
