За інформацією: Суспільне Вінниця.
До повномасштабного вторгнення Сергій Кітченко працював хірургом у міській лікарні Харкова та викладав у медичному університеті. Після початку війни він став військовим хірургом, тричі їздив на ротації у райони бойових дій та працював у передових хірургічних групах.
Нині Сергій Кітченко оперує поранених військових у шпиталі на Вінниччині. Серед його пацієнтів — захисники з тяжкими бойовими травмами та військовослужбовці, які повернулися з російського полону.
Своєю історією військовий медик поділився із Суспільним.
Сергій Кітченко спілкується з військовослужбовецем Дмитром Орловим. Суспільне Вінниця
Один із пацієнтів Сергія Кітченка — військовослужбовець Дмитро Орлов. У січні 2024 року він отримав поранення під час захисту позицій.
Після поранення в його тілі залишилися металеві та пластикові уламки. Медичної допомоги для їхнього видалення Дмитро не отримав. У серпні 2026 року чоловік повернувся з російського полону.
За словами Дмитра, ще під час перебування у полоні він звертався по медичну допомогу.
«Там я звертався. Лікуючий лікар на таборі сказав: “Прийдеш додому, заробиш грошей, підеш у клініку і тобі витягнуть”», — розповів Дмитро Орлов.
Після повернення в Україну військовий потрапив до лікарів на Вінниччині.
Під час операції Сергій Кітченко дістав із тіла один з уламків.
«А от і осколочок! Бачите, такий подаруночок від сусідів», — сказав хірург під час операції.
За словами лікаря, уламки перебували в тілі пацієнта з моменту поранення 10 січня 2024 року.
Сергій Кітченко проводить оперативне втручання. Суспільне Вінниця
До початку повномасштабної війни Сергій Кітченко був асистентом кафедри хірургії Харківського медичного університету та працював у міській лікарні.
У березні 2022 року він залишався в Харкові та допомагав лікувати поранених.
Згодом лікар вирішив вивезти з міста дружину та двох дітей. Молодшій дитині на той момент було лише три місяці. Родина вирушила до Польщі, а дорогою назад Сергій зупинився у Вінниці та став на облік у територіальному центрі комплектування.
Через кілька днів йому запропонували працювати хірургом у госпіталі.
«Через два дні дзвонять, кажуть: “Ви хірург?” Я кажу: “Так”. Кажуть: “Тут відкривається госпіталь, ви не проти?” Я думаю: у Харкові вистачить хірургів, я далекий був від військової медицини. Треба, то треба», — розповів Сергій Кітченко.
Рішення, за його словами, було пов’язане і з особистим ставленням до війни.
«Я живу в Харкові в центрі міста і ті, хто на нас напали, підбираю слово, бігали в мене під вікнами моєї оселі. І я бачив їх “Тигри”, які їздили в центрі Харкова», — розповів лікар.
Сергій Кітченко. Суспільне Вінниця
Після переходу до військової медицини Сергій Кітченко тричі був на ротаціях у районах бойових дій — на Донеччині та Запоріжжі. Він працював у військово-медичному мобільному шпиталі та входив до передових хірургічних груп.
Основними завданнями медиків, за його словами, були стабілізація поранених, зупинка кровотечі та відновлення кровопостачання.
За його словами найважче для нього — бачити молодих військових із тяжкими травмами.
«Найважче дивитися на молодих знівечених хлопців, поранених, з відсутністю кінцівок, з тяжкими травмами лицевого черепа, взагалі черепно-мозкові травми», — пояснив хірург.
Він додав, що в таких випадках перше завдання медиків — врятувати життя. Водночас важкі поранення можуть назавжди змінити життя людини.
Сергій Кітченко оглядає травму військового. Суспільне Вінниця
Серед нинішніх пацієнтів Сергія Кітченка — військовослужбовець Станіслав Меланич.
У лютому 2026 року він отримав поранення на Покровському напрямку. За словами військового, спочатку удар дрона травмував йому пальці. Після цього він ще міг пересуватися.
«Мені спочатку дрон — пальці відрубало. Але я ще ходив, зробили перев’язку», — розповів Станіслав.
Після цього військовий три дні добирався до своїх.
«Три дні повз до своїх, виповз. Мене розбирали. Під трупи ховався», — розповів він.
Сергій Кітченко оглядає травму військового Станіслава Меланича. Суспільне Вінниця
Внаслідок поранення Станіслав отримав ампутації всіх чотирьох кінцівок.
Під час повторної операції Сергій Кітченко та його колеги намагалися зберегти якомога більше тканин. Це має допомогти військовому в подальшому користуватися протезами.
«Нічого, впораємось. Буде бігати на протезі. Можливо, навіть грати в футбол», — сказав лікар.
Сергій Кітченко накладає марлеву пов’язку на нижню кінцівку. Суспільне Вінниця
Попри роботу у військовому шпиталі, Сергій Кітченко підтримує зв’язок із родиною.
У серпні 2022 року його дружина з дітьми повернулася в Україну. Нині сім’я живе разом на Вінниччині. Діти навчаються та відвідують дитячий садок і додаткові заняття.
За словами лікаря, родина підтримує його у роботі.
«Дружина каже, що сім’я має бути разом. Знімаємо тут будинок. Вже діти пішли в школу тут, бо онлайн. Молодшенька ходить в дитячий садочок, на танці, на заняття і так далі», — розповів Сергій.
Сам лікар говорить, що найбільше хоче завершення війни та повернення військових додому.
«Хочеться закінчення війни, щоб всі повернулися додому з передової здорові, живі, до своїх дітей, дружин, чоловіків, батьків, друзів», — сказав Сергій Кітченко.
Сергій Кітченко лікар у медичному костюмі та захисній масці оглядає або обробляє руку пацієнта, який лежить на кушетці. Суспільне Вінниця
