23 вересня в Ізмаїлі відкрили меморіальну дошку, присвячену герою-захиснику Леоніду Шахраю, який загинув у російсько-українській війні в 2023 році.
На подвір’ї гімназії №3 сьогодні, 23 вересня, було багатолюдно.
На церемонію відкриття меморіальної дошки на честь ізмаїльського захисника Леоніда Шахрая, який загинув при виконанні свого військового обов’язку в бою проти російських окупантів, прийшли рідні, друзі полеглого воїна, заступник міського голови Сергій Лузанов, керівництво відділу освіти, педагогічний колектив та учні школи, в якій він навчався.
Леонід Шахрай народився 4 березня 1986 року в місті Ізмаїл та став третьою дитиною в сім’ї та єдиним сином. По закінченні школи вивчився на зварювальника у Вищому професійному училищі № 9, відслужив строкову службу танкістом, працював і в морях, і на суші. Коли прийшов час – пішов захищати батьківський дім. А старшій сестрі сказав: «Твої двоє синів відстоюють нашу землю – я просто повинен робити те ж саме».
Сини старшої сестри — це випускник Ізмаїльського військово-морського ліцею, комендор (корабельний артилерист), військовий моряк Дмитро Тамилов, який першим в Україні на початку березня минулого року збив російський винищувач-бомбардувальник СУ-34 із старого радянського переносного зенітно-ракетного комплексу «Ігла» з надводного корабля. Та його старший брат – нацгвардієць, який захищав «Азовсталь» та останній раз вийшов на зв’язок з матір’ю, коли їх, незламних героїв-«азовців», везли до Оленівки.
Леонід Шахрай воював проти російського ворога у найгарячіших точках бойових зіткнень. Рівно 2 роки тому, 23 вересня 2023 року, він поліг, як герой, захищаючи до останньої краплі крові рідну землю в районі населеного пункту Курдюмівка Донецької області.
Поховали захисника на Алеї Слави на Новому цвинтарі в Ізмаїлі.
А сьогодні право відкрити меморіальну дошку на честь механіка-водія механізованого батальйону солдата Леоніда Шахрая було надане його сестрам – Тетяні та Оксані.
— Він пішов на війну захищати свою батьківщину, свій дім, свою землю, — сказала сестра Леоніда Тетяна Томилова. — Нехай його сила та мужність буде прикладом для нас усіх, а ми, в свою чергу, будемо все життя його пам’ятати таким добрим, хорошим та відважним чоловіком, яким він був. Слава герою!
Після цього присутні вшанували героя, поклавши квіти до меморіальної дошки.
