Колишній футболіст «Дніпра» та «Чорноморця» Валентин Полтавець поділився враженнями від поточного чемпіонату України.
Валентин Полтавець
— За нашою Прем’єр-лігою ви, ясна річ, слідкуєте. Що скажете про першу частину чемпіонату?
— Поступово рівень нашого чемпіонату зростає. Його можна порівняти з тим, який був у нас у сезоні 1992/93. Тоді також був відтік провідних виконавців з нашого внутрішнього турніру. Зараз, скажімо так, з’явилася додаткова нагода для молодих футболістів проявити себе, бо в нашому чемпіонаті немає засилля легіонерів.
Є шанс у перспективних хлопців не прозябати у дублі, як було, наприклад, у мене, а сходу заграти в основі. Та й взагалі, зараз чемпіонат дуже цікавий — за чемпіонство борються не дві команди, а п’ять.
— У кого кращі шанси стати чемпіоном?
— Поставлю на досвід. Тому — «Шахтар».
— Ви сказали, що зараз з’явився шанс для молодих заявити про себе. Кого із них могли б виділити, якщо брати першу частину сезону?
— Порадував Судаков. Позиція, на якій він грає у «Шахтарі», завжди була зайнята кимось із бразильців. В цю зону наші хлопці навіть не розглядалися. Зараз ми бачимо, що у нас є не гірші за бразильців кадри. За Судаковим зараз пів Європи ганяється. Те ж саме можна сказати і про Сікана — форвард, який прогресує. У нас завжди було багато перспективної молоді, якій потрібно давати грати, а не тримати десь у дублі.
— Що скажете про іншого нашого гранда — «Динамо»?
— «Динамо» повинне піднятися. Зараз біля керма клубу стала людина із динамівським серцем, з новим баченням гри. Те, що саме Шовковському довірили працювати з командою, це великий плюс, як для нього, так і для клубу. Думаю, «Динамо», навесні, складе гідну конкуренцію «Шахтарю» у боротьбі за чемпіонство.
— Ви впевнені що у Шовковського в «Динамо» все вийде?
— З Шовковським ми грали і вчилися разом на тренерських курсах. Багато спілкувалися. Скажу так: ті принципи, яких він дотримується, мені дуже імпонують. Осінні ігри чемпіонату показали, що у «Динамо» є зрушення. Команда заграла по-іншому, у бік покращення.
— А воротар з ім’ям може бути успішним тренером?
— Чому ні. Той же Діно Дзофф, як тренер, багато чого досяг. Ювентус привів до Кубку УЄФА. Збірну Італії довів до фіналу чемпіонату Європи. Алекс Фергюсон сказав, що головний тренер — це менеджер, який навколо себе повинен зібрати однодумців. Сьогодні головний тренер не повинен все на собі зав’язувати. Йому потрібні люди, які окремо працюють з кожною ланкою, а він все це вже ліпить у комплексі.
Якщо, наприклад, взяти Гвардіолу, то у нього в тренерському штабі працює близько сорока людей. Про що ми говоримо? У нас у командах якщо в тренерському штабі, окрім головного тренера, працюють ще три-чотири людини, то це вважається дуже добре.
— Ви були гравцем групи атаки. Що скажете про наших форвардів? Чи є в нашому футболі заміна тому ж Довбику?
— Довбик — форвард таранного типу, який грає на вістрі атаки. Такого плану нападника в нашому чемпіонаті зараз нема. Сікан за антропометрією поступається Довбику, але за роботою, яку він виконує на полі, по віддачі — точно ні.
Ванат більш швидкісний, наполегливий форвард, який добре працює в контратаках, має інтуїцію і гольове чуття. Цьому не навчиш — або є, або ні. У Ваната виділю ще одну рису — холоднокровність. Він може чудово розібратися у складній ситуації, обіграти і забити. Коли Ванат був у «Чорноморці», я бачив його і на тренуваннях, і в грі. Якщо надалі цей хлопець працюватиме з такою ж старанністю, то виросте в гравця досить високого рівня.
— У нас в чемпіонаті в 16 клубах близько п’яти десятків номінальних форвардів, які разом забили 81 м’яч — виходить менше 2 на кожного. Це дуже мало, так?
— Згоден, мало. Звичайно, хочеться щоб у команді була людина, яка багато б забивала. Але тому ж Сікану потрібен час. Ось коли він проведе повноцінні два-три сезони, тоді подивимося на його результативність. Знаєте, якщо б він забивав у чемпіонаті більше десяти м’ячів, то, напевно, грав вже десь за кордоном, як Довбик.
— Олег Кожушко з «Кривбасу» сім м’ячів забив. Що скажете про нього?
— Кожушко дуже хороший форвард. Я такого ж плану нападником був. Він починав грати ще у тому «Дніпрі», пройшов гарну школу. Але форварду такого плану, як Кожушко, постійно треба щось доводити. У карному майданчику на перше місце виходить силова боротьба. Легкому форварду важко її нав’язати, тому треба брати іншими якостями — технікою, хитрістю, чуттям.
Гарного нападника, як не намагайся, прикрити не вийде. У нього завжди фора — пів кроку, частка секунди. І треба цю мить використати: опинитися там, куди відскочить м’яч, ударити носком, коліном, плечем… Кілька таких голів Кожушко зробив. Все це приходить з досвідом. Але, як не крути, сьогодні більша увага на габаритних форвардів, які можуть зачепитися за м’яч, відтіснити суперника корпусом. І якщо, наприклад, є вибір між Довбиком і Кожушком, або Ванатом і Кожушком, то, звичайно, оберуть не Кожушка.
— В «Оболоні» звернув на себе увагу Ігор Краснопір, що скажете про цього форварда?
— Краснопір — це одна з наших зірочок, яка тільки спалахує. Дай Бог, щоб надалі ця зірочка не потухла, а тільки розгорілася. Щоб цей молодий, швидкісний форвард не захворів зірковою хворобою, а продовжив рухатися уперед. А головне, щоб обійшлося без травм, тому що в молодому віці це дуже сильно підкошує і вбиває морально. Дуже важко потім повернутися на свій колишній рівень.
Олександр Петров
