За інформацією: Суспільне Дніпро.
Владислав Кучеров обіймається з матір’ю під час обміну полоненими, 19 квітня 2025 року. З особистого архіву Оксани Васильченко
У суботу, 19 квітня, Україна та РФ провели обмін полоненими. Загалом додому повернулися 277 воїнів. Серед них 24-річний нацгвардієць з Кривого Рогу Владислав Кучеров, повідомила Суспільному його мати Оксана Васильченко.
"Побачила відео з ним у російському пабліку і зрозуміла, що він у полоні"
Владислав потрапив до полону у березні 2022 року. Тоді хлопець служив в Маріуполі, розповіла вона. Перед ротацією до міста 8 лютого 2022 року, коли її син заходив до квартири, перед ним впала Семистрільна ікона Божої Матері. Тоді, розказала Оксана, цьому випадку не надали значення, а вже пізніше трактували це, як попередження.
За словами жінки, 27 лютого 2022 року вона востаннє говорила з сином. Відтоді шукала його серед живих і мертвих, адже Владислав був у статусі безвісти зниклого.
“Через 7 місяців, я побачила відео з ним у російському пабліку і зрозуміла, що він у полоні. Вже зараз він розповів, що в березні, відступаючи з позиції він відстав і потрапив у полон”, — сказала вона.
Мати Владислава Кучерова Оксана Васильченко на акції у підтримку полонених. З особистого архіву Оксани Васильченко
На другий рік перебування у російському полоні Владислав написав та вивчив напамять вірш-присвяту матері. Записати його не було можливості, тим більше рідною мовою, зазначила мати військового:
Сиджу я другий рік в неволі
Та не відчути більш легкої долі
Захиснику своєї батьківщини
Як повернутися до неньки України
До матері яка кожної ночі
Заплющити свої не може очі
Бо думає про свого сина
Що ладен був життя віддати за родину
За рідну батьківщину Україну
За дівчину вродливу як калина
Що хлопця свого другий рік чекає і обіцянку нашу зберігає
І згадую я рідний край
Село своєї рідної бабусі
Де зорі уночі мені світили та й
Маленьким спав я на руках своєї матусі
І бачу уві сні я друзів
Яких я так давно не бачив наяву
Я вірю незабаром повернуся
І друзів своїх міцно обійму
А поки що сиджу в неволі
В полоні ворога проклятого свого
Багато довелося пережити болю
За батьківщину рідную мою!
"Попри все те жахіття, що він пережив, він вистояв"
Оксана Васильченко розповіла: побратими, які виходили з полону думали, що Владислав загинув. Втім мати попри все шукала сина, виходила на мирні акції, зверталась до урядових та міжнародних організацій.
“Він боєць, я ним пишаюсь. Попри все те жахіття, що він пережив, він вистояв. Казав, що думки були різні. Він народився на церковне свято — Благовіщення, а повернувся з полону в переддень Великодня. Дякую Богу, мій син народився у великий день і у великий день повернений", — розказала жінка.
Мати Владислава Кучерова Оксана Васильченко на акції у підтримку полонених. З особистого архіву Оксани Васильченко
Як розповіла Оксана, напередодні Великодня вона моніторила новини, бо знала про анонсований черговий обмін.
"Сподівались, молились. Ми не знали, хто буде в обміні. У суботу, як зазвичай, я вийшла на хвилину мовчання, вже тоді дуже хвилювалась. Пізніше, коли мені зателефонували, привітали й сказали: “Ви можете вже радіти, ваш син в Україні”, я раділа, не можу передати: і плакала, і стрибала”, — сказала вона.
Оксана Васильченко розповіла: разом із побратимами-нацгвардійцями та донькою вночі поїхали на зустріч до сина.
"Вдосвіта ми вже були на місці, виглядали автобуси. Пригадую, здалеку у першому автобусі, на першому сидінні, сиділо моє сонечко — мій син і мені махав. Хвилювання переповнювало. Коли він вийшов, ми обійнялись. Перші його слова були: “Привіт, мамусечка”. Приїхала зі мною і молодша донька, її Владислав спочатку не впізнав”, — розказала жінка.
Владислав Кучеров обіймається з сестрою під час обміну полоненими, 19 квітня 2025 року. З особистого архіву Оксани Васильченко
“Великдень ми провели разом"
За словами Оксани, коли їхала до сина привезла йому смаколики, фрукти та великодні гостинці. Свято вони зустрічали разом.
“Великдень ми провели разом. Владислав дуже чекав маминих пасок. А я вже три роки, як він був у полоні, їх не випікаю, бо це для мене не просто випічка, а особливий процес із молитвою та зосередженістю. Тепер, як син вдома, буду виправлятись і готувати йому. Бачу, що він схуд, при його зрості 187 його вага зараз 68, нормальна для нього була за 80 кілограмів”, — зазначила мати звільненого з полону.
Нині військовий проходить медичне обстеження. Оксана ж розказала: продовжуватиме виходити на мирну акцію “Повернись живим”, аби усі змогли обійняти своїх рідних, які перебувають в полоні РФ.
Авторка — Наталія Качуровська
Читати ще
Читати ще
«У мене завжди є відчуття, що чоловіка обміняють». Інтервʼю з дружиною військовополоненого з Дніпропетровщини
Читати ще
Україна та Росія провели найбільший обмін полоненими
