Ветеран із Вінниці повернувся за кермо за п'ять місяців після потрійної ампутації: історія оборонця

Сергій Кумчак сів за кермо автомобіля через п'ять місяців після поранення. Ветеран захищав Україну на фронті у складі 32 окремої механізованої бригади, а після потрійної ампутації поставив собі мету — не просто вижити, а повернутися до повноцінного життя.

Нині чоловік мешкає разом із родиною у Вінниці, возить дочку до школи, займається боротьбою на татамі та відновлює навички на стрільбищі.

Як родина, спорт і зброя допомагають ветерану адаптуватися після поранення — у сюжеті Суспільного.

У липні 2025 року Суспільне вже розповідала історію Сергія Кумчака — тоді чоловік вчився ставати на ноги в одному із реабілітаційних центрів на Вінниччині.

Ветеран відновлюється після важкого поранення, яке дістав у лютому 2025 року під Покровськом на Донеччині. Травми, які призвели до потрійної ампутації, дістав, коли разом із побратимами евакуйовував тіла загиблих.

"Це велике чудо, що вони за мною заїхали. Простою автівкою, ніяким не броньовиком. Проста "Нива Шевроле". Коли мене рятували, витягували звідти, з-під Покровська, багато хлопців ризикували своїм життям, щоб я живий залишився. Ну як можу сісти і сказати, що все погано? Нічого не хочу, бо в мене немає трьох кінцівок? Якби не вони, я би там і залишився. Скільки б я витримав з такими пораненнями?".

Сергій Кумчак під час служби на Донеччині. Фото надав Сергій Кумчак"Було дуже важко, боляче було, але все вже пережив. А зараз вже не знаю, прийняв це все. Навіть буває забуваюся, що це я. Поодягаю ці всі гаджети і тоді вже пішов. Коліно, приїхав додому, поставив на зарядку. Підзарядилось, допомагає йти. Воно електронне. Рука також заряджається", — розповів ветеран.

Суспільному Сергій Кумчак розповів, що Поки триває його реабілітація, кожен день розписаний буквально погодинно. Два тижні тому почав відвідувати спортивну залу — тут він віджимаєтеся на протезі та бореться на татамі. Тренер ветерана Єгор Лебідь розказав, що Сергій дуже наполегливо займається.

"Він взагалі, влився в колектив з першого разу. І найголовніше те, що є бажання. І за цих два тижні, ви бачили самі, що він вже в колективі як свій, вже робить прогрес, в плані того, що вже бореться, тобто немає такої затяжної адаптації. Вже пробує і вже прогресує."

Сергій Кумчак на заняттях із боротьби. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк

До спортивної зали чоловік приходить тричі на тиждень. Серед спаринг-партнерів — ветеран російсько-української війни Андрій Суржко. Командир роти 77 бригади поранення отримав в липні 2023 року на Бахмутському напрямку, коли заводив побратимів на позиції. Після апутації обох ніг, протезування та реабілітації, у залі тренується понад п'ять місяців.

"Мені подобається з ним боротися. По-перше, це незвично, в нього потрійна ампутація, і попри те все дуже прудкий. І 40 років наче чоловікові, а він такий, наче як вужик крутиться. І типу вловити важко. Дуже здібний. Схоплює, пристосовується. Другий би сказав, та як я буду боротися на татамі, а він бореться і в принципі в нього непогано виходить. І я думаю найближчим часом будуть змагання і він там теж засвітиться", — поділився думками про спаринг-партера Андрій Суржко.

Сергій Кумчак відтискається на протезах. Фото надав Сергій Кумчак

Ветеран із Вінниці на реабілітації. Фото надав Сергій Кумчак"Емоції позитивні. Виходиш і відчуваєш себе якимись трошки. Тіло тримається в тонусі і навіть бачу навіть потрошку скидається вага. Хто кого жаліє? Не можна жаліти", — каже Сергій.

Після поранення Сергій Кумчак повернувся до ще одного старого захоплення — зброї. До початку повномасштабного вторгнення чоловік мав власну та їздив на тренування до спортклубу.

"Я сидів вдома, хвилювався: чи в мене вийде, чи мені вдаться? Я приїхав перший раз, то це я з пістолета стріляв, думав, як я зможу перезаряджати його? Чи зможу патронник догнати. Але слава Богу, в руці є приспособасинонім до слів "пристрій, знаряддя", то я вже налаштувався".

Ветеран на полігоні . Фото надав Сергій Кумчак"На таких як він цей соціум і тримається. І дякуючи таким як він, ми можемо тут брати інтерв’ю, стріляти і тренуватися. Ця людина надихає всіх нас. Ми з свого боку, клуб "Сокіл", всі, хто носить погони і має відношення до зброї, ми з нього беремо приклад. Людина сталева, людина зі сталі, піднялася в прямому сенсі без ніг, без руки і показує нам приклад, як потрібно відноситися до себе, до оточуючих, яка самопожертва його. І при цьому залишається повнокровним членом соціуму, в тому числі і через зброярську культуру", — розповів Суспільному тренер із практичної стрільби та багаторазовий чемпіон України Ігор Бондар.

Ветеран Сергій Кумчак за кермом автівки. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк

Найбільшою мотивацією та натхненням на відновленням стала родина — дружина та дві донечки, розказав Сергій Кумчак. Вже за 5 місяців після поранення ветеран повернувся за кермо й тепер забирає своїх дівчат зі гуртків, везе до школи та по справах.

"Цією рукою, правою, я керую. Коли десь потрібно, щось перекласти, то я перекладаю, підтримую. Повороти переключаю цією, лівою, вмикаю лівою. Я так вже звик, що це ніби вже й моє. Саме головне його прийняти, що інакше вже не буде".

Сергій втратив на фронті три кінцівки. Суспільне Вінниця/Дмитро Боднюк"З татом весело їхати. Сильний добрий розумний. Ми з татом багато чого робимо разом, ремонтуємо", — розповіла молодша донька ветерана Ліза Кумчак.

Суспільному дівчинка розказала, що татових протезів зовсім не боїться, а вважає їх його суперсилою. А ще каже, вона може себе із ними відчути героїнею мультика.

"Я беру цю кисть і чіпляю собі на плече, що типу я Венсдей. Ось так".