У рамках спецпроєкту «Історія старого Львова» кореспондентка 032.ua розповідає про проспект Свободи.
Проспект Свободи у Львові є центральною вулицею міста, яка привертає увагу багатьох людей. Сьогодні тут вирує культурне життя, активний автомобільний рух, можна побачити багато визначних споруд, також на проспекті проводять екскурсії та просто відпочивають жителі. Пропонуємо дізнатися, як розвивалася ця територія.
Головна вулиця мала 10 назв
Головна вулиця Львова за свою історію мала 10 назв. Вони змінювалися у залежності від політичної ситуації у місті. Зокрема, з кінця XVIII століття проспект мав назву Нижні Вали, із 1855 року непарна сторона проспекту — Карла Людвіга нижня, парна називалася Карла Людвіга верхня. Через 16 років знову відбулися зміни назви, тоді непарна сторона стала Карла Людвіга, а парна — Гетманська.
Проспект, Фото: uma.lvivcenter
У 1919 році непарну сторону польська влада перейменувала на вулицю Легіонів. Однак до того часу у міській говірці вулицю звикли називали Гетманські Вали. Через 20 років радянська влада вирішила перейменувати бульвар на вулицю 1-го Травня. Тоді знову розділили проспект на дві сторони, парна сторона стала називатися Опернштрассе, непарна — Музеумштрассе. Згодом їх об’єднали і вони отримали назву Адольф Гітлер плац. Після цього на короткий час знову повернули назви обидвох частин бульвару — вулиці Легіонів і Гетьманська, а з 1945 року — знову 1-го Травня.
Із 1959 року — це був проспект Леніна. Із 1990 року та до нашого часу — проспект Свободи.
Вулиці Гетьманська й Карла Людвіга в 1905 році, Фото: uk.wikipedia.org
Про створення проспекту
У 1772 році розпочали розбирати львівські оборонні мури. У результаті утворилися сучасні площі Міцкевича і Підкови, а також парна сторона проспекту Свободи. Непарна сторона ж проспекту утворилася з лівого берегу Полтви.
У XVII — XVIII століттях на території, де зараз розташований пам’ятник Шевченкові, будували тимчасові театри. Зокрема, у 1787 році відкрили перший стаціонарний львівський театр на місці нинішнього Національного музею.
Вали Нижні у Львові (сучасний проспект Свободи), Фото: photo-lviv.in.ua
Популярне місце для прогулянок
У 1780 році розпочали формувати проспект Свободи. До 1800 року перепланували вальні укріплення, завдяки цьому сформувався бульвар — Нижні Вали із деревами та пішохідною алеєю вздовж Полтви. Згодом там встановлювали кіоски та ця територія стала популярною для прогулянок.
Проспект Свободи, Фото: uma.lvivcenter.org
Накрили Полтву бетонними склепіннями у районі бульвару у 1887 — 1888 роках. Це зробив інженер Вацлав Ібіанський. Нові насадження розробив проєктувальник Стрийського парку Арнольд Рерінґ. Уздовж непарної сторони бульвару проклали лінії кінного трамваю, згодом з’явилася лінії електротрамваю (1893 рік).
У той період бульвар значно розширився. Навпроти пам’ятника у будівлі нинішнього Музею етнографії був телеграф. Це місце у 1990 роках жителі вважали локацією зустрічей пенсіонерів, люмпенів і маргіналів.
Проспект Свободи, Фото: lia.lvivcenter.org
Розбудова проспекту стартувала наприкінці XIX століття
Із кінця XIX століття на бульварі будували готелі, банки, будинки, а також різні магазини. У 1990 році звели одну із ключових споруд у місті — Оперний театр. Через рік облаштували електричне освітлення бульвару, розпочали проводити різні масові акції, концерти.
Алея проспекту, Фото: uma.lvivcenter.org
У 1941 році міське будівельне управління вирішило перепланувати бульвар в Адольф Гітлер ринг із пам’ятником фюреру. У 1951 році припинили трамвайний рух по проспекту. У той час люди продовжували неформально збиратися на бульварі.
Головна ялинка на проспекті
У період новорічних свят на проспекті Свободи встановлювати центральну міську ялинку. У радянський період арештовували українських школярів і студентів, які брали участь у вертепах та співали колядки. Їх карали виключенням з навчальних закладів.
Головна ялинка міста, 1956 рік, Фото: lvivcenter.org
Пам’ятники на проспекті
На проспекті Свободи постійно можна було побачити пам’ятники. Зокрема, до нашого часу зберігся — Тарасові Шевченку. Його урочисте відкриття відбулося у 1992 році. Постать виготовити в Аргентині. Біля пам’ятника проводять часто урочистості до нашого часу.
Були ті пам’ятники, які існували у певний період. Серед них — «Дружби народів», на п’єдесталі були написи українською, польською та єврейською мовами. Цей монумент зруйнували у 1941 році. Пам’ятник Володимиру Леніну встановили біля Оперного театру у 1952 році. Його демонтували за рішенням місцевої влади у 1990 році.
Львівська «статуя Свободи»
У Львові скульптурну композицію «Ощадність» у народі називають «статуєю Свободи». Її можна побачити у серці міста на фасаді будинку №15, що на проспекті Свободи. Раніше у цьому приміщенні була Галицька Ощадкаса, а зараз тут — Музей етнографії та художнього промислу. Скульптура символізує ощадність, добробут і розвиток Галичини.
Довжина проспекту — близько 350 метрів
Загальна довжина проспекту Свободи у Львові становить близько 350 метрів. Із однієї сторони він обмежений площею Міцкевича, з іншої — вулицею Городоцькою, за якою проспект Свободи переходить у проспект Чорновола.
Перед Оперним театром простягається центральна алея — «стометрівка», яка понад 300 метрів. Там часто можна побачити, як відпочивають жителі та туристи, а також , любителів гри у шахи.
Сучасний проспект Свободи
У наш час проспект Свободи залишається однією із головних вулиць міста, яка приваблює своєю красою та унікальністю. Восени 2020 року у Львові завершили масштабну реконструкцію площі перед Оперним театром та запустили сухий фонтан, який облаштували за понад 1 мільйон євро.
Сучасна алея нагадує за формою скрипку, яка позначена як фонтаном, так і освітленням у мощенні. Окрім того, продовжують оновлювати площу. У березні цього року розпочали встановлювати нові лавки на проспекті.
Фото: проспект свободи перед Оперним театром, Фото: Роман Балук
Читайте також: Успенська церква та вежа Корнякта: як розвивався храмовий комплекс у Львові, — ФОТО
