Аркадій Третьяков є автором з десятка книг з історії Києва. Колаж: Оксана Гладкевич
Вона з’явилася на мапі нашого міста ще у 1830-х у зв’язку з розплануванням і забудовою місцевості в долині річки Либідь, і сьогодні продовжує захоплювати киян своєю багатою історією та архітектурною спадщиною.
У самому серці столиці України, в історичній місцевості Нова Забудова знаходиться одна з найяскравіших і найцікавіших вулиць Києва — Шота Руставелі. Її історична назва — Мала Васильківська.
Протягом багатьох десятиліть ця вулиця була свідком змін, що відбувалися в нашому місті, проте зберегла свій унікальний архітектурний облік, який дарує сучасним киянам можливість зануритися в історію розпланування та забудови міста кінця XIX — початку XX століття.
Завдяки своїй багатій історії та архітектурній спадщині, вулиця Шота Руставелі є справжньою культурною пам’яткою Києва. Щоб дізнатися більше про цю вулицю та її історію поспілкувався з відомим києвознавцем Аркадієм Третьяковим.
Історична назва вулиці — Мала Васильківська. Фото: Борис Корпусенко
Дивжина вулиці усього 850 метрів. Фото: Борис Корпусенко
— Пане Аркадію, свого часу ви згадували, що одне з перших ваших досліджень було присвячене вулиці Малій Васильківській, яка більш відома киянам, як вулиця Шота Руставелі. Розкажіть, будь ласка, чому ця вулиця є особливою для вас?
— Майже півстоліття я мешкав на вулиці Шота Руставелі. Тут пройшли веселі й сумні, драматичні та кумедні епізоди мого життя.
Я так довго «топтав» цю вулицю, що вирішив віддячити їй, написавши про неї книгу, що вийшла у 2016 році під назвою: «Мала Васильківська. Шота Руставелі. Культурологічний путівник».
Шота Руставелі — це одна з вулиць Києва, де майже цілком збереглася старовинна забудова, яка стала результатом будівельної лихоманки кінця ХІХ — початку XX століть. Її довжина складає усього 850 метрів.
Вулиця забудовувалася в епоху будівельної лихоманки 1890-1910 років. Фото: Борис Корпусенко
Прибуковй будинок на Шота Руставелі, 9. Фото: Борис Корпусенко
Варто також згадати, що Мала Васильківська виникла у 1830-ті роки та є однією з центральних артерій відомої історичної місцевості «Нова Забудова». Як більшість київських вулиць, вона також змінювала свою назву: Мала Васильківська, Бера Борохова, а з 1937 року вона має ім’я на честь класика грузинської літератури, одного з найвідоміших поетів Середньовіччя — Шота Руставелі.
— Чи є на вулиці Шота Руставелі якісь місця або будівлі, які мають особливе значення для вас особисто?
— Так є, це будинок № 32, в якому я проживав. Цей чотириповерховий цегляний прибутковий будинок було зведено в 1898-1899 роках за проєктом архітектора Андрія-Фердинанда Краусса в стилі неоренесанс. Володів ним землемір Микола Майстер, який також вів торгівлю бакалійними товарами та мешкав в цьому будинку на другому поверсі, де мав вишукані апартаменти на п’ять кімнат.
Синагога Бродського. Фото: Борис Корпусенко
Архітектором пам’ятки є відомий зодчий Георгій Шлейфер. Фото: Борис Корпусенко
Фото: Борис Корпусенко
— Як формувалася забудова вулиці? Які архітектурні пам’ятки є найбільш знаковими?
— Спочатку вулиця забудовувалася здебільшого одноповерховими деревʼяними будинками. А вже в період так званої «будівельної лихоманки» в кінці ХІХ — на початку XX століття на ній з’явилися ці вишукані багатоповерхові цегляні споруди.
Переважна більшість з них зведена за проєктами відомих тогочасних київських архітекторів, зокрема: Володимира Ніколаєва, Андрія-Фердинанда Краусса, Георгія Шлейфера, Йосипа Зекцера та Олександра Хойнацького. У забудові вулиці домінують переважно стилі: історизм, модерн та неоренесанс.
Понад 20 історичних будівель вулиці є пам’ятками історії та архітектури. Фото: Борис Корпусенко
Оздоблення арки. Фото: Борис Корпусенко
Фото: Борис Корпусенко
Фото: Борис Корпусенко
Фото: Борис Корпусенко
Фото: Борис Корпусенко
Усього серед історичних будівель вулиці, 26 обʼєктів перебувають на обліку, як пам’ятки архітектури.
Також серед історичної забудови трапляються досить цікаві громадські та житлові будівлі, що відображають різні етапи розвитку радянської архітектури, а також сучасні взірці постмодернізму, як адмінбудівля №5-7.
Кінотеатр «Кінопаорама2 розміщується у будівлі колишьої синагоги. Фото з архіву А.Третьякова
— Чи є на вулиці якісь цікаві історичні споруди чи місця, про які мало хто знає?
— Багато киян памʼятають перший експериментальний панорамний кінотеатр «Кінопанорама», відкритий у 1958 році (архітектори Вадим Ладний та Генріх Кульчицький).
Але не всі знають, що для кінотеатру провели капітальну реконструкцію історичної будівлі купецької синагоги, яка була зведена у 1898-1899 роках за проєктом архітектора Володимира Ніколаєва.
Синагога була збудована на кошти відомого купця та мецената Лева Бродського. У 1932 році її закрили, а згодом в її приміщенні знаходився спортивний технікум, а пізніше — клуб поліграфістів.
Вулиця Шота Руставелі у наші дні.Фото: Борис Корпусенко
— Як вплинула вулиця на культурне життя Києва у різні епохи? І хто з відомих киян жив у цій місцевості?
— У різні часи на вулиці Шота Руставелі проживали: заслужений учитель України, культурний діяч та художник Наум Осташинський, відома освітянка та засновниця жіночої гімназії Аделаїда Жекуліна, історик Василь Ляскоронський, письменник і художник Леонід Волинський, хоровий диригент і педагог Олександр Міньківський, актор і режисер Микола Соколов, журналіст і політичний діяч Аврам Ревуцький, актриса музичної комедії Віра Новинська, оперний співак Василь Козерацький, композитор і диригент Олексій Рябов.
Як бачите, вулиця Шота Руставелі завжди була осередком культурного та інтелектуального життя нашого міста. Тут мешкали видатні особистості, які зробили вагомий внесок у розвиток освіти, мистецтва, музики, журналістики та науки. Їхні досягнення залишили значний слід у культурній спадщині Києва та України в цілому.
У 1980-х деякі старі будинки на вулиці Шота Руставелі були знесені.Фото з архіву А.Третьякова
Фото з архіву А.Третьякова
— Як ви думаєте, які події чи явища найбільше вплинули на розвиток вулиці Шота Руставелі вже у XX столітті?
— У звʼязку з підготовкою до Олімпійських ігор 1980 року, наприкінці 1970-х, на вулиці було знесено декілька старих будинків, які мали, на думку організаторів, непрезентабельний вигляд.
Однак серед них були й досить болісні для історії нашого міста втрати. Наприклад, великий прибутковий будинок І. Голуба, який знаходився за адресою: вулиця Шота Руставелі, № 55/6. Це була вишукана споруда у стилі неоренесансу з вежечкою, зведена у 1898 році за проєктом Андрія Фердинанда Краусса. Навіть на старих світлинах можна побачити, що ця споруда мала неабияку історичну та архітектурну цінність, проте була знесена для розширення території стадіону.
Прибутковий будинок і.Голуба, знесений у 1980х. Фото з відкритих джерел
Як змінилася вулиця Шота Руставелі за останні роки, на вашу думку?
— Однією з найбільших, на мою думку, втрат є демонтаж трамвайної мережі у 1998 році. Свого часу цією вулицею курсувало декілька маршрутів, які з’єднували різні частини міста, зокрема Печерськ, Залізничний вокзал та Борщагівку…
До 1998 року вулицею курсувало декілька трамвайих маршрутів, які з’єднували різні райони Києва. Фото спільноти «Старі фото Києва» /Facebook
Серед позитивних змін вулиці — це поява парку кам’яних скульптур імені Шота Руставелі, що знаходиться на перетині з вулицею Панаса Саксаганського.
У червні 2007 року його урочисто відкрили за участю президентів України та Грузії, Віктора Ющенка та Михаїла Саакашвілі. Парк був створений завдяки фінансовій підтримці грузинської громади України, Фонду президента Грузії та міської влади Києва. Всі скульптури у парку виготовлені грузинськими митцями. Автор проєкту і головний скульптор — Володимир Імерлішвілі, інші скульптури створили Паата Гігаурі, а архітектурні рішення розробив Давид Якобошвілі.
У 2007 році на вулиці відкрили Парк Шота Руставелі. Фото: Борис Корпусенко
Пам’ятник Шота Руставелі.Фото: Борис Корпусенко
Фото: Борис Корпусенко
Центральною композицією парку є пам’ятник Шота Руставелі, виготовлений із червоного українського граніту, видобутого у Дніпропетровській області. Навколо пам’ятника розташовані лавки-скульптури.
Ввечері скульптури парку можуть підсвідчуються, а на барельєф центрального пам’ятника, де зображено Шота Руставелі, проєктується кольорове зображення фрески з Хрестового монастиря в Єрусалимі.
Цитата Шота Руставелі в парку, що має його ім’я.Фото: Борис Корпусенко
— Чи існують якісь легенди або міфи пов’язані з вулицею Шота Руставелі?
— Як у кожної старої вулиці, у вулиці Шота Руставелі є і таємниці, і легенди, та я хочу розповісти одну кумедну історію: у 1897-1898 роках на розі з вулицею Рогнідинською за проєктом архітектора Георгія Шлейфера була зведена Центральна (Хоральна) синагога. Вона будувалася на кошти купця й мецената Лазаря Бродського.
В урочистому відкритті та освяченні синагоги взяв участь губернатор Федір Трепов (молодший). Він відкрив символічним золотим ключем парадний вхід, але, як розказують очевидці, «по рассеянности» поклав його собі в кишеню. Щоб нагадати губернатору про ключ, йому надіслали золоте блюдо, на якому ключ лежав під час урочистостей. Губернатор натяку не зрозумів і блюдо також залишив собі як дарунок.
До теми: Відкриваючи таємниці Басейної: інтерв’ю з києвознавцем Аркадієм Третьяковим.
Тетяна АСАДЧЕВА, Борис КОРПУСЕНКО «Вечірній Київ»
