Фото: Державна прикордонна служба України
Трохи незручно вийшло, коли в Міноборони мусили заперечувати тезу свого міністра. Після інтерв’ю Рустема Умєрова Bild, Welt TV та Politico по всіх інформаційних стрічках розлетілися його слова про те, що військовозобов’язаних, які знаходяться за кордоном, будуть запрошувати на призовні дільниці, а в разі відмови – застосовувати санкції, які нібито розробляються.
У коментарі «Бабелю» керівник пресслужби МО пояснив, що німецькі журналісти дещо змістили акцент. Йшлося насправді про рекрутинг українців за кордоном, тобто про запрошення. Механізмів примусового призову до лав ЗСУ з-за кордону на порядку денному немає.
Однак факт є факт: проблема ухилянтів, які роз’їхалися по чужих країнах, існує. Скільки чоловіків військовозобов’язаного віку знайшли прихисток за межами України, невідомо. Фігурувала цифра, що тільки в одній Німеччині знаходяться 230 000. Неофіційно розглядаються різні мотивації для повернення: від вмовлянь — як це важливо для збереження рідної держави — до погроз переслідуваннями. Чи можуть вони спрацювати, цікавилася KP.UA.
Колективної відповідальності бути не може
Кілька днів тому відома своїми епатажами Мар’яна Безугла запустила в соцмережах опитування, що робити з тими, хто не повернеться до України в указаний строк: позбавити громадянства/арештувати активи/застосувати інші обмеження?
Наприклад, активи віддати сімʼям загиблих воїнів. У кожному жарті, як кажуть, є частка жарту. Тільки у фейсбуці народна депутатка отримала 1,5 тисячі відгуків, де, принаймні, третина підтримувала або одну, або всі три пропозиції.
Це людські емоції, а наше законодавство них позбавлене. Як і Женевська конвенція про права людини, на якій воно базується.
— Жодну із санкцій, які були названі, неможливо ввести в дію. Право власності, як і всі інші людські права, захищене Конституцією України. Юридична відповідальність не може бути колективною — тільки індивідуальною, — пояснює доктор юридичних наук, професор кафедри кримінального та кримінально-процесуального права Києво-Могилянської академії Микола Хавронюк. – Щоб карати, у кожному випадку треба розбиратися, чи було порушення і в якій формі, чи підлягає людина мобілізації, чи отримувала повістку перед виїздом за кордон і ще розглянути багато інших питань.
Тобто, коли брати лише Німеччину, то треба, умовно, провести 230 000 розслідувань по кожній особі, яка теоретично — тільки теоретично — може бути порушником законодавства про військовий обов’язок та військову службу або правил виїзду за кордон.
Громадянства не позбавляють навіть за державну зраду
Забрати в людини майно чи активи можна лише за рішенням суду і не просто за рішенням, а на певних підставах, які записані в законі: суд мусить визнати людину винною в злочині, який передбачає конфіскацію. Воєнний стан допускає певні порушення прав, зокрема матеріальних, — але..!
— За воєнного стану право власності може бути обмежене лише у випадках, коли є необхідність реквізиції майна для військових потреб. З подальшою компенсацією. У людини по акту прийому–передачі можуть забрати авто для фронту, але потім відшкодувати його вартість. Можуть розмістити в приватному будинку військових і потім компенсувати витрати на них, — каже Микола Хавронюк.
Ще складніше з позбавленням громадянства. По-перше, який в цьому сенс, якщо ми хочемо, щоб люди поверталися хоча би після війни – для відбудови. По-друге, як покарання (якщо не брати до уваги певні політичні моменти) ця норма не застосовується.
— У нас не позбавляють громадянства найтяжчих злочинців, які отримали пожиттєве ув’язнення, не позбавлять шпигунів і тих, хто отримав вирок суду за державну зраду. На яких підставах це можна зробити щодо людини, яка просто виїхала в іншу країну? – ставить риторичне питання юрист. — На жаль, ми упустили момент, коли мали щільно закрити кордони і звузити до мінімуму перелік осіб, які мають право на виїзд. Більшість тих, хто емігрував після 24 лютого 2022 року, виїздили через пункти пропуску, тобто на легальних підставах. Якщо документи були підроблені або оформлені з порушеннями закону, знову ж таки, треба розбиратися індивідуально, — зазначає правник.
Щодо придатних до служби чоловіків, які виїхали з України до повномасштабного вторгнення, то до них зовсім не може бути претензій. Можна тільки патріотично мотивувати. Вони апріорі нічого не порушували.
Хто дасть адреси?
Про тисячі українців – чоловіків призовного віку, які осіли в Америці, в Німеччині, Польщі, Румунії, а мали б бути в армії, говорив нещодавно екскомандувач військ США в Європі Бен Годжес. Однак шляхів вирішення проблеми не назвав.
— Єдиним шляхом можуть бути договори з нашими друзями про видачу умовних ухилянтів. Але знову ж запити повинні бути по конкретних кримінальних справах. І як свідчить досвід, європейські країни дуже неохоче видають осіб, яким загрожує відповідальність за політичні чи військові злочини. Якщо особа скаже, що вона не може воювати через такі-то політичні погляди, то суд, наприклад в Австрії, може відмовити в передачі.
До речі, Австрія, Німеччина, Угорщина ще на початку осені цього року заявили, що не будуть примусово відправляти в Україну чоловіків-біженців через те, що ними хочуть поповнити армію.
Більше того, навіть з тими запрошеннями до призовних пунктів, які збирався розсилати Рустем Умєров, є велике питання. Наприклад, кому і куди їх надсилати? Чи надасть нам Німеччина списки потенційного мобілізаційного резерву, який перебуває на її території і отримує допомогу як біженці?
— Німцям доведеться дуже-дуже захотіти це зробити. Допомога біженцям від війни скрізь надається місцевими органами влади. Централізовано такої інформації немає. В Німеччині її треба збирати по федеральних землях і вільних містах. Місцевим чиновникам доведеться з’ясовувати, хто з отримувачів допомоги військовозобов’язаний, а хто — ні, бо такої інформації у них немає, в документах йдеться тільки про вік, а частина чоловіків можуть бути зняті з військового обліку. Дуже сумнівно, що приймаючі країни візьмуть на себе такий клопіт і передадуть в українське посольство конкретні адреси, — каже колишній генеральний консул України в Стамбулі, а нині народний депутат Богдан Яременко.
Єдиний реальний спосіб оповіщення – це СМС на всі українські номери, які є у роумінгу мобільних операторів. Як надсилають зараз адреси посольств і консульств України за кордоном. Звісно, їх отримуватимуть геть усі подорожуючі, в деяких випадках вони потраплять і до тих, хто потрібен, однак такої юридичної сили, як повістки, СМС, звісно, не матимуть. Це всього-навсього буде запрошення. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов’язком всіх її громадян. Однак для тих, хто поза межами держави, немає відповідальності за порушення.
В тему
Від 5 до 10 років ув’язнення
У квітні 2022 року група народних депутатів подала законопроєкт, яким пропонувала карати терміном від 5 до 10 років за невиконання вимог щодо повернення в Україну після введення воєнного стану, але через недопрацьованість його було знято з розгляду.
Зараз в нашому парламенті знаходяться ще кілька законопроєктів, які посилюють відповідальність за перетин кордону під час дії воєнного стану.
Зокрема, документом №7171 пропонується, щоб той термін – від 5 до 10 років – загрожував особам, які підлягають мобілізації, а також народним депутатам, депутатам місцевих рад тощо. Однак навіть за умови, що закон приймуть в експрес-режимі, зворотної дії він не матиме. А для тих, хто під нього підпадатиме після набрання чинності, все одно кожне порушення треба буде доводити в кожному окремому випадку.
