Вінничанка Ольга Одуванчик 14 липня разом із свекрухою прийшла на прийом до клініки «Нейромед». Пригадує, що це був звичайний день. Жінка залишала дітей вдома, а сама сподівалась швидко повернутися. Але опинилась з опіками в лікарні.
«В 11-тій годині мали робити МРТ моїй свекрусі-мамі. Ми підійшли до адміністратора. Вона взяла в нас направлення. Поруч стояв славний чоловік із великою бородою, я ще так поглянула на нього, а потім раптово – бах-бабах. Ми лежимо закидані сірою плиткою. Я прийшла до тями і відкрила очі, кричу: «мамо, Ви жива?!» Вона озвалась. Ми встали, а поруч нас одне полум’я. В моєї мами взуття відразу згоріло. В мене ні, я ще ногами ішла. Ми зробили кроків п’ять, і потім мама впала. Не знаю де взялась та сила, я самостійно її підняла і побачила, що ліворуч була одна невеличка щілина, де полум’я ще не було таким сильним. Так ми вийшли. В мене обличчя, рука обгоріла, волосся вигоріло. Ми вийшли на вулицю побачили стояли дві пожежні машини. Дивлюсь: хтось сидить стогне, хтось просто лежав. Я поглянула на себе, а в мене всі штани в крові, а потім глянула на руку, а з-під ліктя юшила кров, там була велика різана рана», — розповідає Ольга Одуванчик.
Жінка взяла пояс із одягу, але їй бракувало сил перев’язати собі руку. Вона не розгубилась, побігла до військового, та попросила у нього джгут. Він перев’язав їй руку і надав першу домедичну допомогу.
«Далі я почала шукати людей, хто б завіз нас у лікарню. Ми йшли до церкви, а там був похорон. Нам відмовили, мовляв не можуть перервати похоронну церемонію. Тоді просто до нас на зустріч вибіг чоловік і каже: «йдіть сюди, я вас завезу!». Він посадив мене і маму в автомобіль і завіз до найближчої лікарні. В мене якраз сумка залишилась при мені і я відразу зателефонувала рідним і дітям і сказала, що я жива», — говорить Ольга.
Жінка називає свій порятунок Божим спасінням. Її голос ще досі тремтить, а при розмові схлипує і плаче.
«В мене перелом ребер, контузія, рвані рани і обпечена рука. Рани залишились відкриті, їх прооперували і почистили. Далі потрібно обробляти, перев’язувати зачекати поки вони трішки затягнуться, а тоді їх будуть зашивати. Моя свекруха зараз в опіковому відділені, стан стабільний. Я лежу, в нас тут в палаті шестеро дівчат і всі звідти: хтось був на зупинці, хтось у кав’ярні, хтось просто біля літака, ще одна тут медсестра із мною із «Нейромеду», дивом вижила.
Нас підбадьорюють наші воїни, які лежать із ампутаціями кінцівок і пораненнями. У всіх така сила волі, і бойовий дух, що справді наші герої, на яких хочеться рівнятися. Відтепер, у мене в житті два дні народження. По іншому, як Божим спасінням цей кошмар не назвати. Дякувати Богу, що жива, можу знову обіймати дітей. Я вибралась із того пекла, але душа болить за всіх тих загиблих», — говорить Ольга Одуванчик.
Нагадаємо, 14 липня о 10.43 годині рашисти завдали ракетного удару по Вінниці. Обстріляли густонаселений район. Російські окупаційні війська завдали ударів крилатими ракетами «Калібр» з підводного човна з акваторії Чорного моря.
За фактом ракетного обстрілу Вінниці відкрито кримінальне провадження та розпочато досудове розслідування.
Станом на 16.07.22 стало відомо, що кількість загиблих збільшилась до 24 осіб. 17 липня стало відомо, що всі тіла загиблих внаслідок ракетного удару по Вінниці ідентифікували. Серед вбитих росіянами, троє дітей.
19 липня кількість загиблих у теракті збільшилась до 25 осіб.
Як після розбору завалів виглядає площа Перемоги, по якій рашисти вдарили трьома ракетами «Калібр», фото ТУТ.
