Фото: 24 Канал | Святослав Вакарчук
Гурт «Океан Ельзи» випустив перше музичне відео під час російсько-української війни. Кліп «Квіти мінних зон» одразу набрав понад мільйон переглядів.
«Квіти мінних зон» — це прем’єрний кліп «Океану Ельзи», знятий як короткометражний фільм. Пісня написана, за визнанням Святослава Вакарчука, кілька років тому, але вона стала особливо актуальною сьогодні. Вона — про українських офіцерів і солдатів, які періодично повертаються на гражданку, а потім знову йдуть на фронт. Але війна не відпускає їх удома — просто посеред вулиць Києва їм мерехтять вибухи: «Дихає війна… Мамо, це не сон!».
Читайте кращі матеріали розділу на сторінці «Фокус. Культура» в Facebook
Ця річ звучить, наче полемічна відповідь Вакарчука самому собі на хіт семирічної давнини «Не твоя війна». Автор цю думку тоді так пояснив: «Твоя війна» — це боротьба із власними комплексами». Але сьогодні Святослав Вакарчук, коментуючи прем’єрне творіння, зауважив: «Війна зачепила всіх». Тому «Квіти мінних зон» саме зараз звучать неймовірно актуально.
«Квіти мінних зон» — зображення війни в Україні
Кліп-фільм починається з того, що український військовий дзвонить додому посеред квітучого поля та дружина з ним ділиться сімейними радощами — до їхньої дочки Маруськи «зубна фея приходила». Військовий каже дружині: «Скинь фотку. Кохаю тебе». І тут товариші по службі звуть його на бойовий пікап, який чекає вдалині: «Командир, давай!».
Важливо Wellboy без Бардаша. Новий патріотичний хіт співака порвав мережу
Вони їдуть серед квітучих лук, як раптом пікап виявляється у Києві. Неподалік вокзалу військові виїжджають на Толстого, перетинаючи Жилянську в районі Бізнес-центру «101 Tower», який блиснув у кадрі синім склом. А потім, прямо в центрі столиці, до них у пікап вантажать на ношах пораненого. Потім ми бачимо начебто мирну картину — командир у міському парку голиться на стільці, але лунає вибух.
Страшні видіння війни не покидають солдатів і серед української столиці. В основі відео — ідея режисера Олега Томіна, коли у кадрі одночасно відбуваються події у двох вимірах — у тилу та на фронті, точніше, ми бачимо поєднання цих двох реальностей.
У фіналі кліпу не актор, а реальний український військовий Юрій Кочевенко із позивним «Пікачу», командир окремої десантно-штурмової бригади, каже на камеру: «Ми раді, що завдяки нам люди ходять у бари та кафе. Вони хочуть жити та нормально працювати. Ми не хочемо, щоб хтось страждав із солідарності десь у тилу. Важливо, щоб про нас не забули. Ходіть у кафе — ми переможемо, приїдемо і до вас приєднаємося». Прекрасний фінал мініфільму.
З початку повномасштабного вторгнення Святослав Вакарчук дає концерти для бійців ЗСУ, біженців, мешканців міст, які перебувають під обстрілами [+–] Фото: Getty Images 
Концерт для біженців у Львові [+–] Фото: Getty Images 
Виступ перед бійцями на сході України [+–] Фото: Getty Images 
Святослав Вакарчук разом із бійцями ЗСУ на Донбасі [+–] Фото: Getty Images 
Новий хіт «Океану Ельзи» допоможе бійцям на фронті
Під кліпом «Квіти мінних зон» — дані про збори на бойові пікапи, кліп створювався і з цією метою. Образ бойової машини проходить червоною ниткою через кліп.
«Кошти від монетизації кліпу та пісні на музичних платформах також будуть включені до збору. Більше переглядів, прослуховувань — більше зборів на пікапи!» — значиться під відео.
Новий кліп "Океану Ельзи" "Квіти мінних зон" допоможе українським військовим. Більше переглядів – більше грошей на авто для бійців [+–]
Святослав Вакарчук розповів у день прем’єри про цю свою роботу: «Пісня написана кілька років тому. Тоді вона ніяк не називалася. Написав я її під час першої фази російсько-української війни, коли Росія вже анексувала Крим і вдерлася на Донбас. Писав про Україну, про солдатів і офіцерів, які повертаються додому з фронту і потім знову їдуть назад. Про постійний пошук себе людей зі зброєю, про їхню взаємодію з суспільством, про посттравматичний синдром і як важливо з ним боротися. Але коли почалася повномасштабна агресія Росії, я зрозумів, що ця пісня набула нового змісту, тепер війна повністю змінила життя кожного: хтось розлучився з сім’єю, у когось бомба влучила у будинок, хтось втратив близьких, хтось з ранку до вечора займається не властивою собі роботою. Якщо до 24 лютого були ще люди, які могли думати: “Ця війна не про мене. Вона десь далеко на сході», то зараз таких людей не залишилося. І мені здається, що сьогодні ця пісня є особливо актуальною».
Важко не погодитись. У пісні «Квіти мінних зон» пронизливо звучить опис війни:
«Вона рве твої думки,
Бо на відстані руки
Тремтять сльози і бетон,
Цвітуть квіти мінних зон,
Дихає війна…
Мамо, це не сон!»
Але особливо цікаво, як слова цієї композиції Вакарчука контрастують із хітом «Океану Ельзи» 2015 року «Не твоя війна», де у приспіві звучало:
«Гілля калин нахилилося
Мамо, не тим ми молилися!
Скільки ще забере вона
Твоїх дітей, не твоя війна?»
Кліп на пісню "Не твоя війна" (2015) [+–]
У новій пісні «Квіти мінних зон» однозначно йдеться про «зовнішню» війну, а не про внутрішню. Хоча мелодії у цих двох рок-балад дуже схожі, але сенс, виходить, протилежний, немов Вакарчук відповів сам собі на пісню семирічної давності.
Мелодія треку «Не твоя війна» виразніша, але сенс нової речі — чіткіший. Хоча це не стосується головної метафори композиції: «квіти мінних зон» — маються на увазі «квіти вибухів» чи «квіти воронок від вибухів»? Чи, судячи з кліпу з великою кількістю літніх лугів, це «квіти мінних полів»?
Можливо, сам Святослав Вакарчук якось точно пояснить, що він мав на увазі. Хоча має повне право залишити це поетичною таємницею.
