За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Володимир Реул. Суспільне Тернопіль
Олександр вирішив добиратися додому у Каховку, де жила його сім’я. Пішов один через Олешківські піски. Того дня пройшов 35 кілометрів, розповіває чоловік:
"Дійшов до Великої Кардашинки, там вже смеркалося. І я бачу базу якусь чи ферму сільську. Вибігла собака величезна, почала гавкати. Я думаю, ну капець мені. Я ж у формі. Бачу, стоїть якийсь бусик, стоять цивільні якісь, розмовляють. Підійшов, попросив телефон зарядити. І мені цей чоловік, який був головний на цій фермі, каже: "Отам є рибацький будиночок, там можна переночувати". Я якось так недовірливо, пішов в іншу сторону, в комиші впав і там, переночував. Але не спав, всю ніч не спав".
На світанку, сказав Володимир, дістався до найближчого села:
"Їхав хлопець на "дев’ятці" на роботу. Це був ранок, десь пів шостої. Я йду в формі, все в пікселі. "Треба допомога?" — "Треба. Бажано б телефон зарядити". Сідаємо в машину, проїхали, метрів 400. Вони з дружиною давай бігом мене перевдягати. А він такий маленький, десь 48 розмір в нього, а в мене 52".
Наступного дня приїхали батьки дружини з одягом та взуттям. Вигадали легенду, що він працює на теплицях, розповів чоловік. Так дісталися до Каховки. На початку квітня рідні виїхали з окупації і Володимир залишився сам. Через три місяці за ним прийшли росіяни:
"Мене сусіди здали, що я служив раніше, що я атошник і контрактник. О 22:00 почалася комендантська година і десь в 22:30 — 22:20 вони приїхали, прямо до квартири приїхали".
У телеграм-каналі Каховської міської військової адміністрації тоді повідомили, що 22 червня російські військові викрали з власної квартири 39-річного місцевого жителя Володимира Реула. Відтоді чоловіка ніхто не бачив.
"Там такий є населений пункт Любимівка, і там в підвалі просидів я півтора місяці. Потім повезли в Генічеськ. Десь години три допитували. На поліграф повезли мене: брешу я, чи не брешу, чи здавав позиції росіян, чи не здавав. Вони там трошки по мені погуляли струмом. Два мідних проводи: кому на на пальці ніг, кому на пальці рук, кому на вуха, кому на зуби", — розповів Володимир.
За його словами, під тортурами змушений був говорити все, що хотіли почути від нього росіяни. Випробування продовжились у Донецьку та Горлівці. Володимир пам'ятає так звану "горлівську прийомку".
Нога Володимира Реула після «горлівської прийомки» Володимир Реул
Нога Володимира Реула після «горлівської прийомки» Володимир Реул
Володимир Реул після полону Володимир Реул
"Кийком по дупі, по ногах. Ноги в мене були такі чорні, як штани. Це називається в них "прийомка". Декого били лінійкою металевою з нержавійки. Били по спині, такі були гематоми на всю спину. Кому що. Мене трубою такою ПВХ били. Остання локація перед обміном це був Алтайський край, місто Більськ, виправна колонія №2. 17 грудня ми туди приїхали, вже перед обміном. Якщо має бути обмін, нащо вони так роблять? От був обмін уже в цьому році, після мого обміну, — "Слава Україні" випалено в когось в паховій зоні, на животі. Ну тобто, нащо ці опіки, для чого це робиться?", — сказав Володимир Реул.
Обмін полоненими 30 грудня 2024 року 36 ОБрМП
Володимир Реул під час обміну 36 ОБрМП
У російському полоні чоловік провів півтора року. 30 грудня минулого року відбувся обмін полоненими між Україною та Росією, під час якого додому повернулися 187 військовослужбовців ЗСУ. Серед них був і Володимир Реул. Пройти через усі випробування йому допомагали думки про рідних, які після окупації оселилися на Бережанщині, розповів Володимир:
"Мій син Станіслав. Йому 21 рік. Він в Польщі, у Варшаві. Там працює. Донька Віра. Вона народилася якраз за півтора місяця до повномасштабної війни. Ми розлучилися, коли вони виїхали з окупації, їй було три місяці. Зустрілися вже після полону, їй вже було три роки і три тижні. Вона мене надихає. Взагалі, діти мене надихають".
Володимир Реул показує фото дітей Володимир Реул
Володимир Реул показує фото дітей Володимир Реул
Зараз Володимир проходить реабілітацію та паралельно навчається на магістратурі Тернопільського педагогічного університету на факультеті іноземних мов, вивчає англійську.
"Я лежав на відновленні, в Бережанах став на біржу на початку літа. І так дізнався, що є можливість навчатися. Держава надала мені такий ваучер на навчання, як учаснику бойових дій. Коли в школі навчався і була англійська, якось цікавості не було. Я хочу оволодіти в досконалості. Як казала Леся Українка, скільки мов ти знаєш, стільки разів ти людина. Вона знала 9 мов загалом".
Володимир Реул готується до екзамену в бібліотеці Тернопільського педуніверситету. Суспільне Тернопіль
У вільний час Володимир займається з молоддю. Нещодавно під час турніру із петанку "Змагання поколінь", які відбувалися у 17 школі Тернополя, інструктував школярів. Свій перший фах тренера-педагога Володимир здобув у Дніпропетровському державному інституті фізкультури і спорту.
Володимир Реул вчить школярів грати в петанк. Суспільне Тернопіль
