За інформацією: Суспільне Чернівці.
На фото волонтер Давід із Сторожинця та майстер Володимир Садик. Колаж: Суспільне Чернівці
25-річна гранотометниця з Чернівецької області вивела з оточення свою групу. Щодня на посаді командирки відділення вона приймає рішення, як зберегти позиції та життя побратимів. 10-річний Давід пік пончики та продавав їх на ринку, щоб зібрати гроші на авто для сусіда, який служить в теробороні. Підприємець зі Сторожинця майструє багі — машини, що допомагають вивозити поранених та діставатися важкодоступних місць. Військовий Віталій під час обстрілу на фронті втратив ногу. Нині він заново вчиться ходити з протезом.
Впродовж року Суспільне Чернівці розповідало десятки історій про боротьбу, підтримку та надію. Зараз показуємо, що змінилось у житті людей, які нас надихнули.
"Ви б мене бачили на фронті, хлопці кажуть, що я обезбашена"
Павліна Николаєвич шостий рік служить у Збройних Силах України. Коли почалось вторгнення, вона перебувала на заході країни. З частини її відправляли на похорони побратимів, після кількох таких, вирішила, що не може залишатись в тилу та поїде на фронт.
Військова починала водієм евакуації. Нині в свої 25 вона командирка відділення гранатомета.
"Я маю бути лідером, маю продумати все, що може статися на позиціях. Маю реагувати холодним розумом. Але попри це ми все одно, як сім'я, і я "побратусик". Почуваю себе в своїй тарілці", — розповідає Павліна.
Робота військової зайти на позиції з бійцями, виконати завдання і при цьому максимально зберегти життя. Втім каже, ніколи немає гарантії, що повернуться усі. На початку хлопці дивувались, що ними керує дівчина.
"Спочатку було важко, коли вони знали, що їхній командир, старший по позиції — це буде дівчина. Але так було перші дві години. Далі я казала: "Мені нудно, ми йдемо в штурм". Тоді хлопці говорили: "Не так все й погано з тобою", — говорить військова.
Влітку Павліні довелось прийняти бій. Зв'язок з командуванням перервався і вона мала сама приймати рішення. У цьому бою загинуло двоє бійців. Військова сказала, що не покинуть позицій не забравши тіл. Далі група виходила з боєм. Як потім з'ясувалось, вони були в оточенні.
"Це була важка доба, без упину накривала артилерія та авіація. Потім мені сказали, що нас мали брати в кільце, в напівкільці ми вже були. Наскільки було можливо в тих обставинах, люди вийшли живі. Поранені, але живі", — згадує військова.
Нагородження військової. Президент Зеленський нагороджує військовослужбовицю Павліну Николаєвич у залі Верховної Ради. Фото: сайт Президента України
Після цього Павліна отримала нагроду від президента — "Хрест бойових заслуг". Зеленський вручав орден особисто у Верховній Раді.
Страху воювати дівчина немає. Найгірше для неї втрачати побратимів.
Заново вчиться ходити
Віталій Бакрев з Чернівців на початку повномасштабного вторгнення записався в добровольчий батальон "Карпатська Січ". Воював спершу на Київщині, потім — на Харківщині. Там під час одного з боїв втратив ногу — осколки снаряда потрапили в окоп.
У Львові в реабілітаційному центрі військовому поставили протез.
"Спершу дуже важко звикнути. Таке відчуття, що до ноги пластилін приліпили і сказали ходити з ним. Відчувається, що це щось не твоє, хочеться зняти", — розповідає хлопець.
На світлині Віталій Бакрев. Фото: Суспільне Чернівці
У центрі Віталій щодня тренувався. Це вправи на різних тренажерах, як-от ходіння з перепонами чи імітація сходів. Перебував там три тижні, зараз його виписали, втім має продовжувати займатись.
Військовий каже, коли не мав протезу, доводилось пересуватись на кріслі колісному, а це не зручно. Тепер хоче більше гуляти та не сидіти вдома.
"За ці 10 місяців війни погляди на життя кардинально змінились. Більше цінуєш його, бо розумієш, що міг не повернутись", — говорить хлопець.
Віталій служив у штурмовому батальйоні, відтак поки не знає чи зможе повернутися на фронт. Нині він вчиться ходити з милицями та протезом.
Військові зняли відео для наймолодшого волонтера
Давід Нікіфоряк зі Сторожинця на осінніх канікулах випікав пончики. Щодня він прокидався вранці, робив тісто, смажив солодощі та йшов на місцевий ринок продавати спечене. Гроші збирав, щоб купити тепловізор для бригади, де служить його сусід.
За тиждень канікул хлопчик зібрав 28 тисяч гривень.
Згодом виявилось, що тепловізор вже купили. Відтак гроші доклали на авто, яке якраз мали придбати.
Військові зняли відео, де подякували хлопчику.
"Наймолодшому з наших донатерів всього 10 років. Купили машину, яка буде нас виручати, в будь-якій ситуації та при будь-якій погоді. Давідику, дякуємо тобі! Слава Україні, хлопці, Героям Слава!" — кажуть військові.
"На відео не знаю нікого, крім свого сусіда. Незвично, що мені воєнні передають подяку, хоч ти їм маєш дякувати за те, що вони захищають це все", — говорить Давід.
На фото військові, для яких купили авто. Світлина: Instagram julia_shch
Відео хлопчику показала мама. Він каже, що йому сподобалась машина, яку купили.
"Вона виглядає надійно, велика. Якщо хлопці десь застрягнуть, або якщо "русачки" їх десь затиснуть, вони сядуть, педаль натиснуть і поїдуть", — говорить хлопчик.
Після того, як місцеві дізналися, що Давід пече пончики, щоб допомогти армії, йому приносили продукти – борошно, олію та сир. Хлопчика почали запрошувати на телебачення і радіо. Також він був на волонтерському форумі, де познайомився з Притулою.
Військові через волонтера передали Давіду шеврони, тепер це його талісмани.
Сконструювали нове авто для фронту та покращили багі
Підприємець зі Сторожинця Володимир Садик майструє багі для українських військових. Така машина легша, ніж звичайна, добре підходить, щоб їздити по бездоріжжю та вивозити поранених з поля бою.
Першу машину Володимир зробив для військових, як подарунок, потім з'явилось стільки запитів, що вирішили налагодити виробництво. Нині майстри зробили 56 багі.
За десять місяців робота в цеху змінилась: тепер працює команда із семи людей, на початку було троє, а машини вдосконалили під запити бійців.
"Хлопці дають поради, що змінити. От просили багажне відділення, щоб було місце для оператора "Стугни" чи "Корсара [протитанкові ракетні комплекси — ред]. Місця для поранених планували на багажне відділення також. Тепер зробили ноші збоку, є кріплення, так набагато зручніше", — розповідає Володимир.
Йому вже надсилали відео, де на багі вивозять бійців.
Змінилось й те, що Володимир майструє ще одну машину – масштабнішу та для більшої кількості військових. Це малогабаритна, полегшена вантажівка. Каже, такі згодяться на фронті.
"Скільки запитую хлопців, яка є потреба в машинах, кажуть, не вистачає зручних вантажівок. Такої, яка б була менша, ніж "КрАЗ", "Урал". Таку вантажівку ми робимо. Вона буде зручна для підвозу бійців на позиції, боєприпасів, евакуації" — каже майстер.
Тестування машини. Фото: Суспільне Чернівці
На машині одночасно можна буде вивезти шістьох поранених бійців. Також буде місце, щоб встановити кулемет чи іншу зброю.
Деякі багі повертаються з фронту в цех — їх вдається забрати з місць бойових дій, щоб відремонтувати, а потім знову повернути бійцям. Одна з таких машин була на фронті з квітня, тепер їй полагодили.
Для сім'ї Садиків виробництво баггі тепер як сімейна справа. Кум та брат допомагають у майстерні, а донька організовує збір грошей на деталі, координує співпрацю з бригадами, які хочуть замовити машини, та розповідає в Instagram як військові використовують багі.
