За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Крістіна Петровська зі своїм чоловіком Іваном – військові, служили в одній Маріупольській частині, доки жінка не народила другу доньку. Після 24 лютого 2022 року чоловік обороняв місто від окупантів та потрапив у полон на "Азовсталі", далі був в Оленівці, і відтоді від нього немає жодної звістки.
Суспільне Хмельницький поспілкувалось із дружиною полоненого військовослужбовця.
Вісім місяців Крістіна Петровська не отримувала звісток про свого чоловіка – сержанта Нацгвардії Івана, який перебував у полоні на "Азовсталі" та в Оленівці.
"Коли вони ще були на "Азовсталі", в мене з ним зв’язку зовсім не було. Я про нього дізнавалася у хлопців, які хоча б іноді на тиждень виходили на зв'язок, вони мені коротко писали: "В списках його нема". Тобто, у зведеннях. Він не поранений і не загинув. Це щоразу було гарною новиною, бо я боялася почути або отримати дзвінок від командира. Він дзвонив рідним і казав, якщо там хтось загинув", – розповіла Крістіна.
Де зараз її чоловік – не знає, каже дружина воїна: "Є така інформація, що їх, напевно, вивезли в Російську Федерацію або в деякі міста Донецької області".
За її словами, звільнені з полону за обміном "азовці" розповіли: "Її Іван – живий".
"Остання інформація була від хлопців, які вийшли з полону 21 вересня, які були також на Оленівці з ним, один з них навіть був в одному бараку, і він мені сказав, що з ним все добре, він не поранений, почувається нібито так більш-менш добре. Весь світ бачив, якими вони повернулися. Давали час буквально 30 секунд або хвилину, і треба встигнути поїсти. А якщо не встигав, будеш голодний", — розповіла Крістіна.
Крістіна з двома доньками зараз живе в Кам’янець-Подільському районі. Молодшій, Насті, ще немає двох років. Жінка каже: щодня показує дитині фото татка – щоби дівчинка його не забула.
"Я кожен раз їй показую його фото, де ми усі разом, бо я дуже хочу, коли він повернеться, щоб вона його впізнала і щоб вона не побоялася піти до нього на руки й обійняла його", – говорить дівчина.
Крістіна разом з іншими родичами полонених "азовців" створили громадську організацію "Вояцький визвіл". Вони проводять акції з вимогою обміну своїх чоловіків, братів і синів і, каже, не опускатимуть рук та боротимуться за кожного.
"Ми дуже чекаємо, боремося, ми сподіваємося, що їх якомога швидше обміняють і повернуть усіх. Усіх наших захисників. Бо всі рідні їх чекають", – каже дружина полоненого.
До Кам’янець-Подільського району Крістіна, також військова, діставалася з окупованого Маріуполя через Запоріжжя. Розповідає: упродовж місяця сиділи у своєму помешканні в окупованому місті без світла, газу, зв’язку та майже без їжі й води.
"Була в мене пачка печива, яку я дітям не давала, я її сховала на той випадок, коли ми будемо йти. А йти до найближчого населеного пункту там 30 кілометрів", – розповіла дівчина.
Крістіна згадує, яким побачили тоді Маріуполь, коли вийшли з оселі: "Це нагадує фільми "Зомбі-апокаліпсис". Практично людей нікого вже не було. На вулицях дроти висіли, всюди скло, трупи людей по дорогах були".
Крістіна не ховає обличчя, не боїться називати своє прізвище, бо, каже, її чоловік мужньо захищав Маріуполь і обов’язково повернуться додому героєм.
