За інформацією: Суспільне Вінниця.
Вивезли з зони бойових: переселенка з Бахмута виховує дівчинку з Часового Яру. Фото: Суспільне
320 дітей протягом 2022 року на Вінниччині влаштовані під опіку та піклування. 12 з них із зони бойових дій. Про це Суспільному розповіла головний спеціаліст служби у справах дітей Вінницької ОВА Ірина Дудар. Каже, це чи не єдина сімейна форма виховання яка немає вікових обмежень.
Головне – відсутність судимості, належні умови проживання і стан здоров’я того, хто хоче стати опікуном. Любові Слєпцовій 69 рік. Вона переселенка з Бахмута, в жовтні минулого року жінка взяла під опіку дівчинку з Часового Яру.
Син Любові Слєпцової пастор місцевої церкви. Він і нині в Бахмуті. Допомагає місцевим. Розвозить допомогу. Невістка на реабілітації в Німеччині. Тому під опіку 7-річну дівчинку вирішила взяти Любов Слєпцова. Тим більше, каже, що досвід як виховувати дітей має.
"Я працювала в школі-інтернаті і знаю долі дітей. В мене кожні вихідні були діти. Я їх брала додому. Купала. Вареники з ними ліпили, пироги пекли. Багато з них називали мене мамою. Моя невістка, колишня учениця школи-інтернату", – каже Любов Слєпцова.
Але чи дадуть їй під опіку Богданку жінка, каже, не знала.
“Я звичайно сказала, що Богдана буде зі мною. Якщо це можливо щоб мені дали опіку, бо мені 69 років", – розповідає Любов Слєпцова.
Фото: Суспільне Вінниця
Офіційно під опіку Богдану оформили в жовтні. Перед тим, розповідає жінка, пройшли перевірку, оформлення документів та навчання у центрі соціальної служби у Вінниці. Там навчили, що крім любові і турботи у дитини має бути режим дня та обовʼязки. На підвіконні насадили квітів, за ними доглядає Богдана. А ще є кіт Том та собака Ерік – обоє переселенці з Бахмута.
Фото: Суспільне Вінниця
Богдана каже, що в Нових Обіходах їй подобається. Та вночі сниться рідний Часів Яр. Але туди через війну поки не може повернутись.
Фото: Суспільне Вінниця
"Війна – це коли стріляють. Це дуже погано, тому що міста страждають", – каже Богдана.
Сумує за рідним Бахмутом і Любов Слєпцова. Там прожила з 1986 року. За національністю жінка росіянка, але, каже, так і не втямить від кого і чому її прийшли звільняти.
"Це безумство просто. Це кровопролиття, в мене просто немає слів. Я дуже люблю Україну. І дуже шкодую, що я раніше не почала вчити українську мову", – каже Любов Слєпцова.
Фото: Суспільне Вінниця
Від початку повномасштабного російського вторгнення – на Вінничині під різні форми сімейного виховання взято 320 дітей, 12 з них – внутрішньо переміщені особи.
