За інформацією: Суспільне Тернопіль.
фото: Назар Наджога
Назарій Наджога з Озернянської громади працював журналістом із 2014 року. Згодом заснував своє інтернет-видання, в якому публікував тернопільські новини та розслідування на корупційну тему. Чоловік змінив свою роботу на військову справу і проходить навчання в одному із центрів підготовки підрозділів.
Від початку повномасштабного вторгнення журналіст Назарій Наджога займався волонтерством. Каже, вже тоді розумів, що хоче вступити до лав ЗСУ, а в грудні минулого року йому вручили повістку.
"Я себе морально готував, що мені пора. На мою думку, кожен свідомий чоловік повинен віддати частину свого життя на захист рідної землі. Тим більше коли ворог з півночі катує нашу країну. Дуже багато друзів зараз в ЗСУ, вони мій приклад. Зараз я гордий з того, що я ношу камуфляж, і де я є, і що я став українським воїном. Це була моя мотивація".
Відколи почав військові навчання, Назарій поставив на паузу роботу журналіста. За його словами, зараз відданий службі.
"Інколи роблю якісь помітки, або щось, що може закарбуватись в пам’яті. З собою комп’ютера з доступом до адмінки сайту не брав. Наразі я солдат".
У 2014 році Назарій їздив у Донецьк. Каже, хотів зрозуміти мислення жителів цього регіону.
"Зрозумів, що ця ворожа пропаганда діяла 30 років. Українська журналістика програла битву за розуми людей на Донбасі. Загалом я багато звинувачую наші медіа, які недопрацювали перші 30 років Незалежності, можливо менше, але все ж".
Попри роботу журналіста, він відкрив молодіжний простір з відеостудією в Озерній, звідки він родом. Там навчав дітей монтувати та знімати. Разом з учнями знімав матеріали про громаду, щоб популяризувати її у соцмережах.
Назар Наджога. фото: Назар Наджога
На питання "Що для вас воля?" Назарій Наджога відповідає так:
"Давайте уявімо собі картину віршів "Садок вишневий біля хати". Відчуваєте щось родинне та близьке і раптом на цю картину посилається тінь неволі. Родина розбігається, друзі зникають, односельців беруть в полон. Для мене воля — це коли я живу без тіней і темряви. Бо воля — це щось трішки більше, ніж саме поняття для людини. Воля — це дуже багато. Це наступна найдорожча цінність після людського життя".
Назарій розповідає, хотів би спробувати себе у військовій журналістиці. Каже, приклад бере із січового стрільця Левка Лепкого, який був учасником пресової квартири Українських Січових Стрільців у 1915 році.
"Загалом те, що я бачив, ще в цивільному житті, то центри комплектування добряче не допрацьовують в плані збереження історії війни, історії захисту України. Простий приклад — тисячі хлопців пішли служити. На жаль, є загиблі. Їхні історії ніхто не знає. Просто розповіді хлопців, які ніхто не записує, про їхні героїчні вчинки. Про це потрібно розповідати".
Назар Наджога. фото: Назар Наджога
Перемогу України чоловік бачить із поверненням територій до кордонів 1991 року.
"За мого життя я хочу побачити, як руйнується держава нашого агресора. Хочу побачити ту смуту, яка була в Росії на початку 17 століття. Про неї читав і як журналіст робив краєзнавче дослідження про те, як Московія залишилася без царя. 20 років там була смута і руйнація. Я хочу не просто читати про це, а бачити".
Назар Наджога. фото: Назар Наджога
