За інформацією: Суспільне Чернівці.
Військовий Федір Гарматюк. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Військовий родом з Київської області. Каже, досі єдиним досвідом походу у гори був підйом на гору у Кліщіївці на Донеччині, яку називали Еверестом. Піднятися туди було важко через липкий ґрунт та глину – особливо, після дощу. До того ж військові несли броню та спорядження.
Федір каже, гори Буковини йому сподобалися. Зокрема, це була можливість розходити протез.
"Мені треба якнайбільше ходити. У горах було цікаво, бо тим рельєфом ходити складно. Звісно, я втомився, але задоволений. Я стараюся багато ходити: ввечері в зал чи на бігову доріжку. Хочу бути гарним й активним. Хочу собі ще спортивну стопу, щоб міг бігати, бо дуже хочеться".
Понад десять військових піднялися на скелі Протяте Каміння. Суспільне Чернівці
Військовий з протезом ноги. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Військових супроводжували рятувальники та медики. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Богдан Бойов: "Цікаво походити не лише по рівній місцевості"
Богдан – військовослужбовець 81-ї аеромобільної бригади, родом з Харківщини. Під час виконання бойового завдання він підірвався на міні. Каже, перші кроки на протезі далися важко, але коли регулярно ходиш, то вчишся. Водночас похід у гори називає цікавим досвідом й вважає, що краще вчитися ходити на протезі саме там.
"Цікаво походити не тільки по рівній місцевості. У горах класно. Для когось це виклик, а для когось прогулянка різними рельєфами. Я ходжу "як каліка", бо ще просідаю на праву ногу. Двічі впав, але нормально – встали й пішли. Немає ноги, але потрібно вже жити далі", – каже Богдан.
Військовий Богдан Бойов. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Військовий Богдан Бойов. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
За словами військового, найважчим був спуск, бо він крутий. А от підійматися було легко. Водночас під час підйому хотів почуватися більш самостійним.
"Хотілося б трохи менше контролю – самостійно діяти. Там впав, побився, але встав і пішов далі. Що тут такого? А там же ж: "Ой!". Вже за серце хапаються".
Владислав Плакош: "Я звик ходити горами, мені це подобалося"
Владислав Плакош з Червоної Діброви пішов в ЗСУ на другий день повномасштабного вторгнення. Бойовий досвід мав, бо воював у 2014 році. За час служби у складі 82-ї бригади побував на всій лінії фронту. Чоловік був штурмовиком й втратив ногу під час вуличних боїв на Харківщині, коли під ноги прилетіла граната.
"Граната вдарилася об мій бронежилет і відбилася, а я якраз відстрибнув в те місце, де вона вибухнула. Я того не пам'ятаю, але мені сказали, що я тоді ще став на ногу й вбив шістьох російських військових. Прокинувся вже в підвалі від болю, що мені джгутом притискали ногу", – каже Владислав.
Військовий Владислав Плакош. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Через осколки та кульові поранення медикам довелося ампутувати ногу військового вище коліна. Зараз він реабілітується у Вашківецькій лікарні. Каже, зміг найшвидше з усіх пацієнтів стати на протез – за три тижні. Також планує навчитися їздити на велосипеді.
"Я не сумнівався взагалі, що швидко встану на ноги. Я буду бігати. Просто ще незручно: десь на підсвідомості є думка, що це не твоя нога й це трохи блокує рухи. Наступного дня вже ліпше починаєш ходити й рухатися. Стояти впевнено", – каже Владислав.
Владислав розповідає, звик ходити горами, бо раніше ходив по гриби, просто гуляв або катався лісом на велосипеді. Тому раніше похід у гори не був для нього проблемою. Через поранення та протез це тепер важче, бо місцевість горбиста.
Деяких військових підвозили на квадроциклах. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Похід військових з протезами на скелі Протяте Каміння. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Андрій Ільїн: "Здивувався, що виліз кудись"
Андрій народився у Херсонській області, де степ, тому похід на скелі йому сподобався. Каже, це було добре для морального та психологічного станів військових, бо під час підйому вони спілкувалися та допомагали одне одному.
"Це дуже правильно. Колективно щось обговорюємо, розповідаємо, потім знову підіймаємося. Всі одне одному допомагають. Я б не сказав, що підйом був важкий: звісно, це не так, якби у мене були обидві ноги, але я все одно здивувався, що виліз кудись. Мені дуже сподобалося", – каже Андрій.
Військовий Андрій Ільїн. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Чоловік втратив ногу на Донеччині, коли наступив на міну, й сім місяців реабілітувався. Вважає, тривалість відновлення залежить від людини та її мотивації.
"Хтось не хоче, то й не хоче. Лежить собі й дивиться телевізор, а так піднявся на гору, спалив калорії. Ноги накачані – молодчинка. Побачив багато всього цікавого. Немає нічого неможливого. Немає ноги, то й немає. Можна займатися своєю улюбленою справою. Не бачу жодних перешкод".
Похід військових з протезами на скелі Протяте Каміння. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
Похід військових з протезами на скелі Протяте Каміння. Суспільне Чернівці/Володимир Мороз
"Мандротерапія" для військових
Походи у горах для військових організовують у межах проєкту "Мандротерапія". Крім гір, влаштовують безплатні екскурсії музеями та майстер-класи. Їх організацію фінансують з обласного бюджету.
У пресслужбі обласної адміністрації Суспільному повідомили, що на екскурсії набирають групи військових – для цього співпрацюють з медзакладами області.
Читати ще
Читати ще Сім місяців вчився ходити на протезі — історія військового, якого виписали з реабілітаційного центру на Буковині
Читати ще «З темрявою треба жити далі»: як у Чернівцях реабілітують військових, які втратили зір на війні
Читати ще Допомагає забути про війну: як для поранених військових на Буковині проводять заняття на ранчо з конями
Читати ще З майстер-класами та краєвидами гір: на Буковині організовують безплатні екскурсії для військових на реабілітації
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
