Сьогодні – День працівників ветеринарної медицини. В Україні його відзначають з 2001 року, відколи було оприлюднено відповідний Указ президента. В Указі було сказано, що свято встановлюється, «за вагомий внесок працівників ветеринарної медицини у забезпечення ветеринарного і епізоотичного благополуччя, ветеринарно-санітарної безпеки продуктів тваринництва та охорони навколишнього середовища». За сухими словами – далеко не проста щоденна праця тисяч ветеринарів. Двадцять чотири години на добу і сім днів на тиждень вони допомагають своїм чотирилапим, хвостатим та крилатим пацієнтам. Про будні професії нам розповіла кандидат ветеринарних наук, доцент кафедри імені професора П.І. Локеса ПДАА, практикуючий лікар ветеринарної медицини Терезія Локес.
— Терезіє Петрівно, ваш батько — відомий у Полтаві вчений та лікар ветеринарної медицини. Напевно, вибір професії для вас був визначеним від дитинства?
— Саме так. Вже у п’ять років я знала, ким буду у житті. Увесь вільний час я проводила у клініці поруч з татом. Мені було сім років, коли я вперше брала участь у операції. Звісно, це не були якісь складні маніпуляції, але дещо тато мені довірив. Це було гнійне запалення матки у добермана. Я поставилася до цього дуже відповідально і серйозно.
— Напевно, тварини оточували вас постійно?
— Так, у мене вдома була велика кількість тварин : собаки, коти різних порід , папуги, рибки, хом’яки. Традиція залишилися до цих днів.
— Найпопулярніші пацієнти ветеринарних клінік – це коти і собаки. А чи потрапляють до вас якісь рідкісні чи екзотичні пацієнти?
— Ми лікували єнотів, черепах. У нас були сови і інші дикі птахи. Тато розповідав, що колись у нашій клініці лікували левицю. На Леваду традиційно приїхав зоопарк, і там занедужала левиця. На жаль, її не вдалося врятувати – тварина була поважного віку з дуже занедбаною хворобою.
— Зараз на законодавчому рівні ведуться розмови щодо заборони використання тварин у циркових закладах. Ви цю ініціативу підтримуєте?
— Абсолютно підтримую. Дика тварина має жити у дикій природі.
— Навчання на факультеті ветеринарної медицини – надзвичайно складне. Чи не зменшується кількість охочих опанувати цю професію?
— Зауважу, що кількість молодих людей, які хочуть поповнити ряди ветеринарів лише збільшується, що не може не радувати. Попит наскільки великий, що на базі клініки ми зробили гурток, і діти-школярі до нас залюбки приходять. Я завжди радію, коли вступають до нашої академії, стають потім колегами.
— Як ви ставитеся до дослідів за участю тварин, коли випробовують на братах наших менших ліки чи якісь препарати?
— Я проти, але людство так і не винайшло поки що іншого способу. Що досліди на тваринах, що досліди на людях – і те і інше не гуманно.
— Які риси характеру мають бути притаманними для людини, котра хоче опанувати професію ветеринара?
— Просто любові до тварин мало. Має бути рішучість, сміливість, бажання і вміння навчатися і нестандартно мислити.
— Свого часу вас навчав тато, якого теж вважають вчителем сотні ветеринарних лікарів Полтавщини. У вас вже є власні учні?
— Так, є. І я ними дуже пишаюся. Вони виграють гранти, стипендії, багато моїх дипломників працюють лікарями ветеринарної медицини, вони перемагають у дуже почесних міжнародних конкурсах.
— Що найважче у професії ветеринара?
— Вас здивує відповідь. Але найважче – це розмова з господарями. Дуже часто ми зустрічаємося з халатністю господарів тварин. З їхньою безвідповідальністю. Оскільки люди часто заводять тварину, але не хочуть перейматися вакцинуванням, доглядом, правильним харчуванням. Але, зауважу, є і навпаки, коли тварин люблять як власних дітей.
Терезія Локес — відомий і Полтаві лікар ветеринарної медицини
— Держава прихильна до наших ветеринарів?
— Ветеринари — люди досить самостійні. Ми звикли самі дбати про себе. Але радує, що останнім часом існує певний тренд – ветеринари об’єднуються у спілки та організації. Що ж до підтримки держави… Наші факультети на закривають – і на тому спасибі. Що би я хотіла побажати колегам? Любити професію і щодня отримувати радість від того, що ти зробив правильний вибір у житті!
Читайте також: Полтавка створює панно з плодових кісточок
