За інформацією: Суспільне Вінниця.
У селі Гвоздів на Вінниччині вперше за 27 років народилася дитина. Станом на травень 2025 року там живуть 19 людей: найстаршій мешканці — 85 років, наймолодшому, Гаврилу — 1,5 місяця.
Про це Суспільному розповіла заступниця немирівського міського голови Лариса Кушко.
"Це реалії нашого сьогодення, бо у містах є робота. Є можливість гроші заробити й утримувати сім’ю. У нас поповнення за останні 27 років, тому село не вимирає, а оживає. На базі Гвоздова працює благодійний фонд ГО "Ноєв Ковчег", багато людей туди приїжджає. Ми віримо, що село оживе" , — розповіла Лариса Кушко.
Жителька села Гвоздів Марія Бевз із сином Гаврилом. Суспільне Вінниця
Батьки 1,5-місячного Гаврила переїхали у Гвоздів 5 років тому з Умані, що на Черкащині.
"По усій Україні шукали село, де немає хат. Нам порадили Гвоздів. Сказали, що будемо тут щасливі. І воно дійсно так. Не хочемо назад у місто, про це мови не йде. Спокій, природа, здоров'я — це найголовніше. Нам тут подобається, мабуть, так ризикнути не кожен може: без спілкування, можливості щодня в місто вийти", — сказала мати хлопчика Марія Бевз.
Жителі села Гвоздів на Вінниччині. Суспільне Вінниця
Село Гвоздів розташоване за 63 кілометрів від обласного центру. Вздовж нього протікає річка Південний Буг. Більшість будівель покинуті й напівзруйновані. Хати поросли чагарниками.
"Мій синочок у селі наймолодший. Сподіваюсь, що він не останній наймолодший. Сподіваємося, що в селі ще хтось зʼявиться. Буде жити, процвітати, і знайде спокій для своєї душі", — сказала мати хлопчика Марія Бевз.
Село Гвоздів на Вінниччині. Суспільне Вінниця
Місцевий житель Олександр Бартош розповів, що у його дитинстві у селі було значно більше людей, нині — молодь виїхала ближче до міста.
"Буває за весь день по вулиці ніхто не ходить, привітатися немає з ким, людей не бачимо, взимку то взагалі", — сказав Олександр Бартош.
За його словами, у селі немає школи, дитсадка, лікарні та, навіть, медпункту, але є ліс, річка та спокій.
"Село було велике, багате і людне. А зараз півтора десятка людей. Повиїжджали, цивілізації немає. Дякуємо, що є ще вода та електроенергія. Газу, магазину — немає. Супермаркет буду питати, а що це таке? Магазин найближчий за 10 кілометрів", — Олександр Бартош.
Оксана Іванівна Бенейдик, 85 років. Жителька села Гвоздів на Вінниччині. Суспільне Вінниця
З тих, хто залишився у селі — Оксана Іванівна Бенейдик, якій 85 років. Бабуся розповіла, що була швачкою, працювала на фермі. Нині живе сама: чоловік і дві доньки — померли. По господарству допомагають сусіди.
"Я найстарша жителька села. Погано, що у нас мало людей. Треба, щоб був якийсь магазинчик, щоб пішли якусь продукцію купили. Нам далеко, а лікарня — треба в Немирів їхати. Якщо захворію — треба швидку викликати. Але мені вже 85 років, навіщо мені вже швидка…", — сказала Оксана Бенейдик.
Олександр Бартош, житель села Гвоздів на Вінниччині. Суспільне Вінниця
Як розповів Олександра Бартош, з господарства у місцевих — бджоли, кури та собаки, аби відлякували від них лисів. Сам чоловік на хазяйстві тримає кобилу Мальвіну.
"Побачимо, наскільки нас вистачить. Поки нам тут добре. А в цивілізацію не дуже хочемо йти. Не звиклі ми до неї", — сказав Олександр Бартош.
