За інформацією: Суспільне Дніпро.
Ветеран війни Алмас. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін
Як розповів Алмас, на війну пішов добровольцем на другий день повномасштабного вторгнення. Був піхотинцем у складі 93 бригади "Холодний Яр", разом із побратимами спершу боронили Харківщину, потім Донеччину — Словʼянськ, Соледар, Часів Яр. У Бахмуті в січні 2023 року дістав тяжкі поранення.
Алмас на лікуванні після поранення. Фото з особистого архіву ветерана
"Заходили на позиції, і тут з РПГРучний протитанковий гранатомет постріл в ноги. Хлопці допомогли, витягли. Потім я потрапив на стабпункт, а хлопці пішли назад і потрапили в полон", — пригадав чоловік.
У лікарні, де зараз працює Алмас, два з половиною роки тому йому врятували життя. Провели 18 операцій, потім була реабілітація. І вже за кілька місяців уперше став на протези, пригадав ветеран війни.
"Це ейфорія, я встав на ноги! Раніше не міг, а тепер можу стояти, можу розмовляти, можу ходити. І кожного дня ходив, сьогодні десять метрів, кожного дня все більше і більше. Зранку одягаєш "ноги", і вони, як рідні, ти до них звикаєш", — пояснив ветеран.
Алмас працює представником ветерана в одній з лікарень Дніпропетровщини. Суспільне Дніпро/Олександр Шалдибін
За словами Алмаса, не здатися після поранення допомагала лють. Додав: на зло росіянам кожного ранку вставав з ліжка і не втрачав віру у життя. У 2024-му Алмаса запросили стати амбасадором проєкту підтримки ветеранів ТитаниUA. Тоді він почав приходити до лікарні та допомагати військовим. Чотири місяці тому директор медзакладу запропонував Алмасу працювати представником ветерана у лікарні.
"Каже: "У тебе гарно виходить, може у нас попрацюєш?" Я кажу: "А можна?" А він: "Спробуймо". Тобто це експеримент, який от сьогодні вже триває чотири місяці", — зазначив ексвійськовий.
"Він розповідає, як можна жити і ще й мати гарну сім’ю, і все робити так, щоб тобі ще й заздрили", — додав директор медзакладу Сергій.
Алмас із дітьми. Фото з особистого архіву ветерана
Алмас розповів: розуміє біль тих, хто пройшов ампутацію, саме тому з пораненими військовими йому вдається знаходити спільну мову. За його словами, нерідко бійцям складно розказати про свої почуття медикам та рідним. Ветерану ж вони довіряють, оскільки він сам був за крок до смерті на війні.
"Посміхаються, інколи я можу навіть лаяти його, коли він щось не те каже. Інколи можу витерти сльози, він може поплакати. Інколи даю свій телефон, щоб він подзвонив додому, до матусі, до дружини", — сказав ветеран.
Алмас із пораненим військовим. Фото з особистого архіву ветерана
Спілкування з пораненими, зазначив Алмас, допомагає і йому самому — додає життєвих сил та мотивує працювати далі.
"Я свою енергію віддаю і, своєю чергою, я проходжу реабілітацію і енергію отримую від хлопців. Поки сила духу є — працюю. Я на своєму місці роблю те, що хлопці роблять на фронті", — підсумував Алмас.
Автор: Даниїл Ніколаєнко
Читати ще
Читати ще
Втративши руку, почав розмальовувати тубуси та збирати гроші на ЗСУ: історія сержанта 128 бригади ТрО Богдана
