Першими почали писати самі чарівники
— Після вторгнення стало зрозуміло, що на звичний маршрут поїхати ми вже не можемо. Спочатку розгубилися, не уявляли, як робити Оленів, коли більшість місць окуповані. Ми ж не можемо просто приїхати кудись, стати посеред площі і кричати: «Ау, ми Олені!». Так не працює, нам люди треба, — пригадує пані Інна.
Фото: Олені Святого Миколая Олень Інна Ачкасова
Але не тільки вони міркували, що буде з проєктом. Першими до Оленів постукали самі чарівники — люди, які беруть листи і здійснюють дитячі мрії.
— Один хлопець написав, що має знайомого в Черкасах, який працює з переселенцями. Каже: «Я організую подарунки, домовлюся з відділом освіти, а ви свято привезете». Ми з ним зустрілися, потім знайшли своїх волонтерів, які роз’їхалися по різних осередках, хтось нас сам знайшов, — розповідає співзасновниця проєкту.
Так вдалося скласти мапу й розпочати Оленяче турне на два місяці — «нонстоп по всій країні». Було непросто, зізнається пані Інна. Та жодну дитину не залишили без подарунка. Утім утомилися й самі Олені. Тому вирішили зменшити географію.
Фото: Олені Святого Миколая
— Зараз ми зосередилися в основному на деокупованих селах Харківщини. Там узяли найбільше дітей. Узяли з Куп’янського, Вовчанського районів, які були евакуйовані. Поїдемо цього року в Кам’янське, там діти з-під Авдіївки. Наша волонтерка зараз заносить у базу листи, і майже на кожному є примітка «будинок зруйновано», — ділиться пані Інна.
Крім того, цьогоріч Олені поїдуть у Запоріжжя — до переселенців з Маріуполя, Бердянська. Навідаються на Херсонщину, у Дніпро, Кривий Ріг. І на маршруті кілька міст на заході України, де працюють центри допомоги переселенцям.
Початок Оленячого сезону
Пригоди Оленів починаються приблизно з жовтня — в останні роки все раніше й раніше, зазначає пані Інна. Спершу попередні виїзди — десь познайомитися з місцевими волонтерами, десь зібрати листи з мріями, які попрямують в Головний оленячий центр у Харкові.
Фото: Олені Святого Миколая
Там листи розшифровують: деякі через нерозбірливий почерк; до інших потрібно додати інформацію, якої бракує — вік дитини, розмір одягу, якщо в побажаннях такий є. Далі їх сканують і поповнюють Оленячу базу, яку згодом поступово відкривають для чарівників.
Бажання дітей дуже різні, зазначає пані Інна. Є такі, що з року в рік повторюються: футбольний м’яч для хлопців або машинка на радіокеруванні, трендові ляльки для дівчаток, навушники, набори для творчості.
Фото: Олені Святого Миколая
— Але бувають дуже індивідуальні бажання, несподівані. Коли дитина просить якийсь музичний інструмент: укулеле, навіть колімбу в нас цього року попросили. Також багато книжок просять. Різних. Часто це «Гаррі Поттер». Одна дівчинка просить Агату Крісті, — ділиться співзасновниця проєкту.
— А що робите, коли домашніх тварин просять? — запитую я, згадуючи лист, де хлопчик мріє про цуценя алабая.
— Обов’язково попередньо запитуємо в батьків, чи вони не проти, чи будуть доглядати за тваринкою. І часто вони погоджуються. Тож ми возили багато папужок, купували клітки й усе придане. І кошенят привозили, — ділиться вона.
Фото: Олені Святого Миколая Кошеня їде до свого нового господаря
Утім є бажання, які здійснити важко. Ті, що пов’язані з війною. «Не хочу нічого з подарунків, тільки хочу повернутися додому», «Аби тато повернувся додому», «Щоб повернулися всі захисники».
— Минулого року ще замовляли дрони для військових. І майже в кожному листі головна мрія — це перемога, щоб повернулися цілими й неушкодженими наші захисники додому. Це в кожному листі буквально, — додає пані Інна.
Фото: Олені Святого Миколая
Не можна просто взяти і відправити подарунок поштою
Одна з умов проєкту — не просто передати дітям подарунки, а привезти їм свято. Саме тому листи збирають групами, а подарунки чарівники надсилають на Оленячу базу. Пакунки обов’язково потрібно підписувати, для кого він саме, аби в Оленів було менше плутанини, бо справ у них і так повно.
Щоправда, цього року Олені внесли зміни в логістику: тепер у містах, куди прямуватимуть волонтери, є свої філії, тож подарунки спершу летітимуть по локаціях, а за готовністю вже приїдуть і Олені зі святом — щоразу з новим сюжетом й інтерактивною програмою.
— У нас правило — ми ніколи не приймаємо листи по одному, бо ми порвалися б узагалі, якби кожен нам окремо писав і ми відправляли поштою. Також неможливо потім показати чарівнику його дитину, а всім цікаво побачити фотозвіт. І наша мета — повернути дітям трохи дитинства. Нам інколи кажуть: «та ви навіть подарунків не привозьте, головне — самі приїздіть». Адже зараз діти мало спілкуються, вчаться онлайн, бо хтось переїхав, а десь школа зруйнована. І для них це теж важливо — побачити одне одного, поспілкуватися, порухатися, завести нових друзів, — пояснює пані Інна.
Фото: Олені Святого Миколая
Фото: Олені Святого Миколая
Соціальні дива
А часом діти знаходять друзів не лише серед однолітків, а й знайомляться з чарівниками. За бажанням чарівник може залишити свої дані в листівці.
— Буває, що батьки дітей самі просять сконтактувати їх з чарівником, щоб віддячити. І так у нас зав’язувалася дружба на роки. Наприклад, були в нас два Діми — хлопець із Золотого і його чарівник з Кривого Рогу. Вони познайомилися — Дмитро запросив хлопця до себе, і вони з батьками їздили обмінювалися подарунками. Діма робив картини своїми руками, а дорослий у подарунок светра купив, — ділиться пані Інна.
Бувають історії, коли знайомилися навіть сім’ями.
— Один хлопчик написав, що мріє побачити головну ялинку країни в Києві. Це було до повномасштабного. І сім’я музикантів узяла цей лист, запросили до себе хлопця, його маму, сестру. Вони влаштували їм прогулянку по Києву: до кафе, на ялинку, на гірку, показали свої інструменти — і це була справді неймовірна подорож для них. Бо це діти, які ніколи нікуди не виїжджали з маленького шахтарського селища, — розповідає співзасновниця проєкту.
Зазвичай, каже, батьки добре реагують на участь у проєкті.
— У них змінюється настрій. Бо вони спершу думали, що це гуманітарка звалюється на голову звідкілясь, але ми ж кожного року повторюємо, що це люди живі долучаються, роблять, такі, як ви, справжні — і до них починає доходити, і це теж таке диво. Бувало навіть, коли ми втрачали зв’язок з активістами з певного селища, бо вони виїжджали, з нами зв’язувалися батьки й питали, чи будемо цього року. Ми пояснювали, як це працює, і ці мами, які в минулі роки були неактивно залучені, бралися й самі організовували, шукали приміщення, домовлялися, збирали дітей. І це теж таке соціальне диво, — пояснює пані Інна.
Фото: Олені Святого Миколая Написання листів
Трапляється й таке, коли діти, які писали листи на початку проєкту, самі стали чарівниками. Одна дівчинка, що їздила в тур по Україні, організований Оленями спільно з фондом Жадана «Мандрівники зі сходу», тепер щороку сама долучається й бере листи, щоб дарувати подарунки.
Деякі історії виходять і за межі проєкту. Так, минулого року одна дитина написала в листі серед мрій дрова. Небайдужі з твіттеру вирішили виконати це побажання: зв’язалися з волонтерами в Ізюмі, дізналися більше про сім’ю, зібрали гроші, купили дров і відвезли їм. Цьогоріч вони зробили те саме, але вже без посередництва Оленів.
Оленячий тур 2024–2025
Уже 6 грудня, в День святого Миколая, Олені вирушать у своє турне. Пані Інна, її колега Євгенія Левінштейн і ще близько десятка волонтерів повезуть дітям свято. Відволікшись від основних робіт.
— Є в нас психолог Катя, є іноземний журналіст, їздить з нами вже кілька років, інколи буває Миколаєм, вже трохи українську знає. Ми з Женею, є Сіма, Макс, який живе в Дніпрі й приїздить сюди. Він працює на кількох роботах. Женя теж працює в гуманітарній організації. Вони приїжджають на прильоти і привозять людям будматеріали, — розповідає пані Інна.
Фото: Олені Святого Миколая Євгенія
Фото: Олені Святого Миколая
Зізнається, що рук усе одно бракує. Цього року прогнозують понад дві тисячі листів. Хоча впевнена, що по подарунках витягнуть і всі три з половиною, але не витягнуть по людському ресурсу. Бо рук не вистачає і для того, щоб заповнювати базу, і комунікувати з іншими волонтерами та з чарівниками. І, власне, щоб поїхати в Оленяче турне, аби була змога чергуватися.
Щоб долучитися до команди Оленів Святого Миколая, потрібно написати їм у приватні повідомлення. Щоб стати чарівником — обрати лист із бази та зв’язатися з Інною чи Євгенією або написати на фб-сторінку Оленів. Та майте на увазі, що листи розлітаються дуже швидко, тож аби стати чарівником, треба уважно стежити за оновленнями на сторінці проєкту.
Далі — придбати подарунок й обов’язково підписати його або попросити зробити це магазин, який відправлятиме пакунок на Оленячу базу. Так ви значно спростите Оленям роботу. Також можна долучатися цілою компанією і забирати листи та мрії гуртом.
Крім того, можна підтримати Оленів фінансово за реквізитами.
Фото: Олені Святого Миколая
Фото: Олені Святого Миколая
— Бо ці подорожі — це пальне, Оленів треба чимось годувати в дорозі, десь зупинятися інколи, бо бувають ночівлі. Плюс дуже багато реквізиту, який періодично слід змінювати й поповнювати. Машину лагодити. І загалом перед виїздом завжди щось докуповуємо, навіть якщо всі подарунки прийшли: хтось з дітей просить фрукти, також солодощі, бо що ж за Миколай без солодощів, — сміється пані Інна.
Питаю, чи приходить Миколай до самих Оленів.
— Олені живуть своїми дивами, і це дуже підтримує. Буквально днями пише мені знайомий музикант, чи є листи з бажанням укулеле, бо два знайшов, але їх уже забрали. Кажу ні. Учора дістаю херсонські листи, і в одному з перших дівчинка пише, що мріє навчитися грати на укулеле. Йду до знайомого, кажу, дивися, є. Це такі речі, що живлять Оленів. І вони трапляються щороку обов’язково. Узагалі цей проєкт про дива — це те, що нас гріє і на чому ми тримаємося, — додає пані Інна.
Фото: Олені Святого Миколая
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
