За інформацією: Суспільне Чернівці.
Випускник БДМУ Сачін Каньял. Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці
У Буковинському медичному державному університеті суттєво зменшилася кількість заявок від іноземних абітурієнтів. Щороку до закладу вступало понад 500 студентів з Індії та ще майже 25 країн, минулоріч зарахували чотирьох іноземців. Проректорка БМДУ Мар’яна Грицюк каже, абітурієнтів немає, бо через війну в Україну важко дістатися — немає прямих авіарейсів й виникають проблеми з візами в транзитних країнах, а також батьки не відпускають дітей на навчання через страх. Через це університет заробляє менше грошей.
Суспільне Чернівці поспілкувалося з випускником з Індії про те, які настрої в його країні через війну РФ проти України, та чи готові іноземні студенти продовжувати навчання в Чернівцях.
"Не хотів марнувати час та гроші"
Сачін Каньял вступив до Буковинського медичного університету шість років тому. Інформацію про заклад почули батьки хлопця на одному з семінарів – вирішили вступати, бо вартість навчання в Україні була меншою, ніж в Індії.
"До вступу я взагалі нічого не знав про Україну. Оплата навчання – була одним з вирішальних факторів. В Індії навчатися дуже дорого, а в Україні ціна навчання на медичних спеціальностях прийнятна", – каже випускник.
Коли почалося повномасштабне вторгнення Сачін перебував у Чернівцях. Каже, індійські медіа висвітлювали події в Україні, але перебільшували їх. Батьки хлопця були налякані й сильно переживали за нього. Заспокоїлися, коли його евакуювали до Індії, – це зробили у перші дні вторгнення.
"Це були жахливі відчуття. Хоча Чернівці не були атаковані та залишалися умовно безпечним містом, проте ці черги біля магазинів…Люди тікали, й усі студенти були налякані. Коли я вже приїхав в Індію, то постійно хотів повернутися в Україну. Батьки мене у цьому не підтримували. Мій батько – військовослужбовець, але теж відмовляв", – розповідає хлопець.
Сачін Каньял в аудиторії університету. Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці
Попри те, що за інформацією з місцевих новин ситуація в Україні погіршувалася, хлопець вирішив повертатися, щоб завершити навчання. Каже, не хотів змарнувати час та гроші, які батьки впродовж стількох років платили за його освіту. Хлопець пропонував повернутися й своїм друзям, втім вони не погодилися.
На п'ятому місяці повномасштабної війни Сачін сам отримав транзитну візу й через Молдову приїхав в Україну.
"Я сумував за Україною й за своєю дівчиною тут. Спочатку переконав свого тата, він допоміг переконати маму відпустити мене. У Чернівцях я побачив вулиці, до яких звик. Немає ніякої напруги. Мені комфортно й відчуваю себе в Україні безпечно".
Під час прогулянок містом хлопець телефонував своїм друзям по відеозв'язку – так розповідав їм, що попри сирени напруга спала, а люди мають звичне життя. Це заохотило багатьох друзів повернутися в Україну.
Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці
"Проблема з логістикою та страх"
Найвагомішою причиною, чому інші іноземні студенти не повертаються в Україну, Сачін називає проблеми з логістикою. Через війну Україна немає прямого авіасполучення з іншими країнами, тому студентам доводиться оформлювати транзитні візи та їхати через сусідні країни.
"Я повернуся через кордон з Молдовою. Я подавав документи на візу через онлайн-реєстрацію, але Молдова побачила велику чергу зі студентів й мала певні перестороги. Цей шлях був закритий", – розповідає Сачін.
Також батьки бояться відправляти дітей у країну, в якій триває повномасштабна війна. Хлопець каже, це пов'язано з тим, що медіа в Індії дещо нагнітають ситуацію й намагаються показувати події від імені обох сторін війни. Оскільки Україну наразі вважають потенційно небезпечною країною, індійські студенти почали вступати до сусідніх Узбекистану, Казахстану, Грузії та Росії.
"Люди, коли обирають країну для навчання, орієнтуються на вартість навчання. Чи є ця країна такою, яку вони можуть собі фінансово дозволити", – каже хлопець.
Цьогоріч Сачін завершив своє навчання у Буковинському медуніверситеті й отримав диплом. Скоро він повертатиметься в Індію, щоб там пройти інтернатуру та підтвердити свої знання на іспиті медичної ради. Відтак хлопець отримає сертифікат лікаря й зможе займатися медичною практикою. Сачін каже, що хоче працювати в Німеччині, тому вже вчить мову. В майбутньому хоче стати дерматологом.
Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці
"Стараємося показати, що у нас безпечно"
Торік у лютому в Буковинському медуніверситеті навчалися понад 2,5 тисячі студентів з майже 25 країн. Зокрема, у виші була найбільша спільнота індійських студентів в Україні, розповіла проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародних зв’язків БДМУ Мар’яна Грицюк. Сьогодні у БДМУ навчається понад 800 іноземних студентів, майже третина з них – цьогорічні випускники.
"На очне навчання повернулися 500 студентів. Таких студентів багато, але вони зіштовхнулися з проблемою відкриття транзитних віз. Ми співпрацюємо з консульством Румунії, й нам допомагають відкривати візи для випускників, щоб вони могли перелетіти в Індію. Проте на в'їзд ситуація важча", – каже Грицюк.
За словами проректорки, якщо до повномасштабної війни університет набирав по 500-600 іноземних студентів в рік, то торік зарахували чотирьох. Цього року вступна кампанія ще триває.
"Говорити про ті кількості студентів, які були раніше, не доводиться. 97% іноземних студентів були з Індії. Але наразі Індія розглядає Україну, як одну велику територію, де триває війна, тому відновити нашу співпрацю буде нелегко", – каже Грицюк.
Проректорка БДМУ Мар’яна Грицюк. Фото: Марія Пайлик/Суспільне Чернівці
Більшу частину грошей університет заробляв, коли надавав освітні послуги іноземцям та брав участь у грантах. Завдяки вступу іноземних студентів, у БДМУ могли виплачувати надбавки та премії. Також кількість студентів впливає на навантаження та розмір ставок викладачів.
Зараз університет намагається збільшити кількість студентів. Для цього самостійно запускають таргетовану рекламу, щоб привернути увагу іноземних абітурієнтів та переконати їх у тому, що Чернівці – безпечне місто.
"Ми розповсюджуємо буклети, відеоролики, проводимо рекламні кампанії. Намагаємося максимально інформувати зацікавлених людей, що усі корпуси закладу мають укриття, а викладачі готові навчати. Сподіваюся, це допоможе нам повернутися до цифр, які ми мали раніше".
