"У будинок влетіли дві "Герані", а я вижила": як живуть у прифронтовому Добропасовому на Дніпропетровщині

Діна. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Після другого вибуху до її будинку прибіг син, який допоміг жінці вибратися з оселі. За словами Діни, все сталося так швидко, що вона навіть не встигнула злякатися. Від ударів понівечено також авто, а подвір’я було вкрите уламками.

Будинок Діни, в який влучили два дрони РФ. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Такий стан… Наче, чого я жива залишилася? У будинок влетіли дві "Герані", а я вижила. Автівка — мочалка з неї зробилася. Я не знаю, як вона не вибухнула. Але у неї ані даху, ані капота, ані дверей. Нічого немає. Собача будка — собаку засипало склом, камінням, мушлею. В нього тільки один носик стирчав. Я як тільки вибігла, одразу до собачки побігла. Воно пищало, все було засипано горою. Але нічого, живучий хлопчик виявився. А котика тиждень не було вдома. А тоді прийшов переляканий. Він і зараз боїться в хату заходити", — додала вона.

Собака Діни. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

За словами Діни, її врятувало те, що між поверхами будинку прокладені бетонні плити, які стримали уламки від вибуху.

Все, що залишилося від собачої будки. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Та, що внизу плита, вона прогнута. Там трохи не вистачило, просто плити стримали. Бо з мене б і попелу не залишилося б. У мене не горіло нічого. Даху немає. Воно як після атомної бомби: секунда — і все, його немає. А коли ми стояли балакали – почав у сусіда дах горіти", — пригадала жінка.

Від вибухової хвилі пошкоджень зазнали і сусідні будинки — там вибито вікна, побито дахи та паркани.

Уламки дронів, які поцілили по будинку Дніни. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Почули потужний вибух. Виходжу з хати, дивлюся — даху немає на батьківській хаті. Вибіг туди, прибігаю, мати вже з хати виходить. Двері прибило — виламали їх, щоб мама вийшла. Там далі батько живе — побіг до батька, він там теж вже ходить. Всі в шоці. Почала палати хата, дах загорятися. Почали гасити, взяли відра, поприходили з відрами. І пішов вибух на нашу хату. Посікло черепицю, побило вікна, пробило двері. Всі живі, всі здорові — найголовніше", — розповів син Діни Ігор, який мешкає у сусідньому з нею дворі.

Будинок Ігоря, який пошкоджено через атаку на оселю Діни. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

Діна розповіла, що в село почали залітати й російські FPV-дрони. Кілька людей дістали поранення через удари, додала вона. Запускають дрони та КАБи й по сусідніх населених пунктах.

"Учора я балакала, трохи далі живе знайома, каже: "Вийшли з чоловіком палити об 11-й годині ночі — дзинчить. Ми притихли, воно повисіло-повисіло над нами, полетіло і в лісі вибухнуло". У Маломихайлівці за чоловіком гналися. Голова туди, сам — туди. Просто виловлюють людей, як сафарі. Як іграшка якась. Коломійці КАБами почали стукати, кінзавод — там також завалили. Йдуть, рухаються, гади", — сказала Діна.

Читати ще

Згоріли стайні, тварини — у стресі. Після удару «шахедами» з кінзаводу Дніпропетровщини евакуювали останніх лошат

Ігор додав, що у селі і до війни зі зв’язком були проблеми, а зараз ситуація значно погіршилася.

Ігор. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Боїмося, страшно. Але куди нам діватися? Усюди стріляють, усюди бахає. Куди ти будеш тікати? Немає куди. Люди тікають на західну, скрізь. Але ж вона також не гумова. Кажу: "Будемо сидіти на одному місці, що буде — то буде". Нам немає куди тікати, в нас родичів немає", — бідкається місцева жителька Тетяна, оселю якої також пошкоджено через атаку на будинок Діни.

Тетяна. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

За словами мешканки села Аліни, Добропасове розташоване поблизу перетину Дніпропетровської, Донецької та Запорізької областей. Тож місцеві чують вибухи і з сусіднього Гуляйполя, що на Запоріжжі, і з Донеччини.

Аліна. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний

"Я три роки не боялася. І не розуміла тих, хто боїться. У нас на роботі половина розрахувалася і поїхала, а ми — думаємо. Знаєте, мене дивувало, як з 14-го року журналісти приїздили на Донбас — і діти гуляють. Вибухи страшенні, а діти гуляють. Прямо на дорозі гуляють. Вони кажуть: "А ми звикли". І оце як тільки я хочу боятися — я тих діток згадую. От діти звикли, звикай і ти. Я працюю, я на роботі — оцим і відволікаюся. Потім — я кошатниця. Я приїжджаю додому — мені ніколи. І найголовніше, якщо я захочу боятися, я згадую тих дітей, які гуляють на дорозі і звикли. І я дивлюся на своїх котів. Оце якщо вони сплять спокійно — то їм видніше. Якщо вони сплять, значить все окей", — додала мешканка Добропасового Аліна.

Читати ще