За інформацією: Суспільне Хмельницький.
Фото: Суспільне Хмельницький
Сьогодні, 10 січня, в обласному центрі попрощалися із двома військовослужбовцями: 46 річним головним сержантом Русланом Пікаловим та 37-річним старшим солдатом Олексієм Мігелем.
Хто прийшов провести бійців в останню путь — у матеріалі Суспільного.
Провести в останню путь 46-річного головного сержанта Руслана Пікалова прийшов командир першого взводу інженерно-саперної роти Олександр Березюк.
"З перших днів, ще в лютому, він пішов у військкомат. У військкоматі сказали зачекати й він пішов служити в територіальну оборону. Але, він постійно рвався в бій. Він все-таки досягнув того, щоб потрапити до нас в третю окрему танкову залізну бригаду", — розповів Олександр Березюк.
На фото воїн Руслан Пікалов. 10 січня 2023 рік. Фото: Суспільне Хмельницький
Шість місяців, каже командир взводу, Руслан Пікалов займався розмінуванням території, де велися бойові дії.
"Людина була мужня, справжня. Стійкий, надійний побратим. Ніколи себе не жалів, він ділився останньою крихтою. Він завжди старався бути попереду, на нього рівнялися солдати", — сказав Олександр.
Побратим загиблого з позивним "Комар" говорить: "Руслана ми запам’ятали для себе, для свого підрозділу, як приклад. Завжди з ним можна було порадитися, ніколи не відмовляв, весь досвід передавав, підказував. Завжди можна було до нього звернутися. Ніколи не залишав побратимів в складній ситуації. Він завжди був надійною опорою".
Однокласник загиблого, Григорій, згадує шкільні роки: "Руслан був простим хлопчиськом, за будь-які витівки. Його не цікавив результат, він завжди був за. Ми випускалися зі школи в 1992 році, і багато хто з однокласників зауважив, що така неприємна історія, що за тридцять років нас Руслан зібрав всіх тут".
Боєць загинув п'ятого січня під час виконання бойового завдання у Харківській області. У загиблого залишились батьки, сестра, дружина та двоє синів.
У міській ритуальній службі сьогодні, 10 січня, попрощалися ще з одним військовослужбовцем: тридцяти семирічним старшим солдатом Олексієм Мігелем. Воїн загинув 18 грудня у Бахматі, розповідає його дружина Аліна.
"Він казав, що не може хлопців кинути. І пішов, захищав нас усіх, ще з 2015 року. Спочатку його мобілізували, а потім пішов вже на контрактну службу. Потім я дізналася, що він зник безвісти, шукала його, а виявилося, що 18 грудня він загинув", — каже Аліна.
На фото Олексій Мігель. 10 січня 2023 рік. Фото: Суспільне Хмельницький
Дружина загиблого говорить, що до Хмельницького з Херсонської області переїхали в серпні: "Дитину в школу треба було віддавати, в серпні приїхала, він ще сюди приїжджав два рази. Я чекала його, що він ще приїде, думала дадуть відпустку. Хлопці шукали його, не знаходили серед поранених й загиблих. А потім мені ввечері подзвонили його побратими й сказали, що упізнали його тіло. Я плакала, казала, що я не вірю".
Учителька доньки загиблого, Ольга Бабкіна сказала: "Яночка постійно згадувала про свого батька. Вона казала: "Я буду волонтеркою, буду допомагати батькові". Сама цікава мить була тоді, коли Олексію дали відпустку, він прийшов, і це був сюрприз для Яни. Був п'ятий урок, Яночка прийшла вниз школи й побачила батька. Цю мить я пам’ятаю досі. Як Яна бігла до нього, він взяв її на руки. І я пам’ятаю, як Олексій радів цій зустрічі, мама плакала, а Яночка раділа".
На колінах провели в останню путь загиблих українських захисників. Їх поховали на Алеї Слави на кладовищі у мікрорайоні Ракове.
