Прощання із медикинею «Госпітальєрів» Олександрою Мулькевич, позивний «Майк» на Байковому кладовищі. Київ, 17 серпня 2024 рік. Анна Железняк/Суспільне
Сьогодні, 17 серпня, у Києві відбулося прощання із медикинею "Госпітальєрів" Олександрою Мулькевич, позивний "Майк". Дівчина загинула 14 серпня на Харківщині. Вона була в евакуаційній автівці, по якій влучили росіяни із fpv-дрона.
Про це повідомляє кореспондентка Суспільного.
Прощання та поховання відбулося на Байковому кладовищі, оскільки Олександра Мулькевич була киянкою. Вшанувати пам'ять загиблої медикині прийшло близько сотні людей.
Прощання із медикинею «Госпітальєрів» Олександрою Мулькевич, позивний «Майк» на Байковому кладовищі. Київ, 17 серпня 2024 рік. Анна Железняк/Суспільне
"Олександра встигла за 35 років зробити стільки гарних справ, скільки люди встигають зробити за все життя. Ті, хто прийшли сюди — нам всім сумно. У нас буде час сумувати. Зараз ми вшановуємо Олександру. І те, що вона встигла зробити. І якщо ми встигнемо щось зробити, ще щось для того, щоб в світі було більше дива — це найкращий наспосіб її вшанувати", — сказав чоловік Олександри Максим.
Прощання із медикинею «Госпітальєрів» Олександрою Мулькевич, позивний «Майк» на Байковому кладовищі. Київ, 17 серпня 2024 рік. Анна Железняк/Суспільне
Чоловік Олександри також розповів, що за життя вона залишила посмертний лист, на випадок, якщо загине на фронті.
"Якщо дійде до того, що це доведеться зачитати, то знайте: більшого щастя немає для воїна, ніж померти в бою. Всі ми трохи воїни, хтось на полі бою, хтось бореться з корупцією, а хтось відновлює справедливість в судах, наші люди воюють з невиліковними хворобами, а вчені з гравітацією. Така ми войовнича нація. І дуже палка до свободи. Мені пощастило народитися в найкращий країні світу — Україні, і це країна, за яку честь померти. А ще краще за неї жити", — написала Мулькевич.
Медикиня «Госпітальєрів» Олександра «Майк» Мулькевич, яка загинула 14 серпня 2024 року на Харківщині. Медичний Добровольчий Батальйон Госпітальєри/Facebook
Один із знайомих Олександри Єгор розповів, що вона була дуже доброю людиною. Постійно опікувалася людьми пенсійного віку, бездомними тваринами, птахами із перебитими крилами. А ще — вона була донором.
"На початку своєї донорської кар'єри вона попросила друзів купити їй обтяжувачі на ноги для того, щоб хакнути систему. Тому що, якщо ти важеш менше 50 кг, ти не можеш здавати кров. Вона була зовсім маленька", — сказав Єгор.
Прощання із медикинею «Госпітальєрів» Олександрою Мулькевич, позивний «Майк» на Байковому кладовищі. Київ, 17 серпня 2024 рік. Анна Железняк/Суспільне
Дарина знайома із Олександрою із 2021 року. Розповіла, що дівчина була дуже тендітною, веселою і водночас войовничою.
"Коли ми з нею зустрічалися в цивільному житті, вона завжди була дуже войовнича, але при цьому тендітна. Дуже любила жартувати і могла жартувати дуже по-чорному, але це було доречне завжди. І вона була, не дивчись те, що вона була супер тендітна така зовні, всередині величезне, любляче серце. І дуже характер такий яскравий і бойовий", — сказала Дарина.
Прощання із медикинею «Госпітальєрів» Олександрою Мулькевич, позивний «Майк» на Байковому кладовищі. Київ, 17 серпня 2024 рік. Анна Железняк/Суспільне
Побратим Тім розповів, що коли вперше познайомився із Олександрою, то був дуже здивований, що вона їздить на ротації. А потому дізнався, що вона ще і водійка пікапа та дефендера.
"Остання зустріч була випадковою на тій самій Харківщині, під час ротації 4 серпня. Просто збіг обставин, ми їхали повз, гадали, що десь тут працює її екіпаж. Намагалися вийти на зв'язок, мобільного зв'язку не було, побачили скрізь дощ її бус. Заїхали на каву, на чай, спілкувалися. Наша ротація закінчувалася, ми розказали особливості роботи. Саша, як завжди, зразу в гостинності. Основний жарт — чи не затриматися, чи не залишитись нам ще погостювати з дівчатами", — розказав Тім.
Він також зауважив, що Олександра завжди прагнула до якихось недосяжних ідеалів, недосяжних мрій, але в неї часто виходило їх реалізовувати. Також вона багату часу приділяла волонтерській роботі.
