Фото ілюстративне з відкритих джерел
У Львові завтра, 21 жовтня, попрощаються з чотирма Героями. Дмитро Фіалка, Михайло Іваніків, Роман Чабан та Ігор Марченко загинули у бою з російськими окупантами.
Як повідомляє ЛМР, об 11:00 год. розпочнеться Чин похорону Михайла Іваніківа, Романа Чабана та Ігоря Марченка, об 11:30 год. — міська церемонія прощання на площі Ринок. Поховають Героїв на Личаківському кладовищі.
О 14:00 год. розпочнеться міська церемонія прощання з Дмитром Фіалкою. Поховають Героя на Янівському цвинтарі на єврейській дільниці за іудейською традицією. Родина просить не купувати штучних вінків та живих квітів, адже за їхньою традицією підходять лише сухоцвіти.
Дмитро Фіалка («Шип») (21.06.1983–01.09.2022). Народився та виріс у Львові.
Навчався у середній загальноосвітній школі № 61. У віці п’ятнадцяти років переїхав до Ізраїлю. Там завершив навчання та опанував професію футбольного тренера. Проходив військову службу у лавах Армії оборони Ізраїлю (ЦАХАЛ), де здобув бойовий досвід.
У 2015 році повернувся до України. Працював тренером ФК «Львів». Був справжнім професіоналом своєї справи.
Із початком повномасштабного вторгнення вступив добровольцем до складу Добровольчого Українського Корпусу «Правий Сектор». Займався відбором добровольців до лав новоствореного батальйону, був інструктором. Згодом отримав звання командира взводу. Зі слів побратимів, Дмитро Фіалка «був справжнім командиром і понад усе цінував життя бійців».
У Героя у Львові залишилася його бабуся, дружина та двоє дітей, в Ізраїлі — мама та молодший брат.
Михайло Іваніків (11.08.1981–09.10.2022). Уродженець села Болотня, Львівської області.
Навчався у Болотнянському закладі загальної середньої освіти І–ІІІ ступенів Перемишлянської міської ради Львівського району Львівської області. Закінчив Державний навчальний заклад «Львівське вище професійне політехнічне училище». Після завершення навчання проходив військову службу у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України. Брав участь у Тимчасовій Місії ООН у Республіці Косово.
У мирний час працював будівельником в Україні та за кордоном. Із початком повномасштабного вторгнення повернувся на Батьківщину і вступив до територіальної оборони.
Боровся із російськими окупантами у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
У Михайла Іваніківа залишилися дружина, двоє доньок, мама та двоє братів.
Роман Чабан (10.10.1979–09.10.2022). Львів’янин.
Навчався у середній загальноосвітній школі І–ІІІ ступенів № 49 міста Львова. Відвідував секцію карате, згодом займався важкою атлетикою. Закінчив Львівський фаховий коледж будівництва, архітектури та дизайну за спеціальністю «Будівництво і цивільна інженерія», опісля продовжив навчання у Національному університеті «Львівська політехніка». Проходив військову службу на території Одеської області.
Після завершення навчання працював у будівельній сфері, займався проєктуванням житлових та інших споруд. У вільний від роботи час продовжував активно займатися спортом.
Із початком повномасштабного вторгнення росії добровільно став на захист Батьківщини. Боронив Україну у лавах 125-ї окремої бригади територіальної оборони Збройних Сил України.
У Романа Чабана залишилися дружина, двоє дітей, сестра та мама.
Ігор Марченко (05.09.1972–16.10.2022). Львів’янин.
Закінчив ліцей «Львівський» Львівської міської ради. У 1989 році вступив на історичний факультет Львівського національного університету імені Івана Франка. У період з 1994 до 1996 років проходив військову службу у лавах Збройних Сил України в Одесі.
У мирний період впродовж кількох років працював учителем історії в одній з львівських шкіл. Згодом, займався підприємницькою діяльністю.
Із першого дня повномасштабного вторгнення російської федерації добровольцем пішов на війну. Протистояв російським окупантами у лавах 80-ї окремої десантно-штурмової бригади Десантно-штурмових військ Збройних Сил України.
У Ігоря Марченка залишилися дружина, дві доньки, мама та сестра.
Як повідомлялося, мама з Львівщини втратила обох синів на війні.
