Нові пропагандистські підручники. Джерело: ресурси окупантів
Наприкінці січня в Москві презентували тритомний підручник «Військова історія Росії», який планують використовувати в школах, зокрема в окупованому Мелітополі.
Над редакцією видання працював Володимир Мединський — відомий пропагандист, який обіймає посаду голови міжвідомчої комісії з історичної просвіти.
Про «шкільні» роботи Мединського РІА Південь уже писав раніше — у 2023 році в Мелітополі вже впроваджували його нові підручники з історії, у яких повністю переписали розділи, починаючи з 1970-х років, а також додали новий — про війну в Україні, яку традиційно називають «спеціальною військовою операцією».
Тепер на мелітопольських школярів очікує нова порція пропаганди про минуле і сьогодення.
Мединський із новим підручником. Джерело: ресурси окупантів
«Захищати мир у всьому світі»
У 43-му розділі підручника під назвою «Захищати мир в усьому світі» докладно розглядається роль російської армії в «збереженні незалежності» Росії. Автори підручника стверджують, що необхідність у добре підготовлених військах підтверджується військовими конфліктами останніх років, включно з подіями на Північному Кавказі та в Сирії.
Особлива увага приділяється операції в Сирії, яка представлена як приклад успіху російської армії. На думку авторів, без підтримки Росії режим Асада впав би, а країна перетворилася б на «анклав тероризму».
При цьому в підручнику замовчується про те, що режим Асада таки впав, колишній президент Сирії Башар Асад утік до Росії, урядові війська зазнали поразки.
Події 2014 року в Україні описуються як «фашистський переворот», що є навіть більш радикальним формулюванням, ніж те, що використовувалося раніше в офіційній російській риториці.
Також у підручнику вперше офіційно визнається використання російських військових без розпізнавальних знаків (так званих «ввічливих людей») для захоплення стратегічних об’єктів Криму, хоча 2014 року це категорично заперечувалося російською владою.
Нові пропагандистські підручники. Джерело: ресурси окупантів
«Протистояння агресивному тиску Заходу»
Інший розділ підручника присвячений поверненню Росії на світову арену після розпаду СРСР. Автори представляють нову версію причин російського вторгнення в Україну, додаючи до раніше озвучених приводів «втручання США у внутрішні справи інших держав». Росіяни звинувачують США і НАТО в поширенні «неонацистських ідей» у країнах Балтії, Україні та інших колишніх республіках СРСР.
Зрозуміло, підручник безпосередньо дегуманізує і демонізує українців. Україна описується не як суверенна держава, а як «агресивний антиросійський плацдарм». Військовослужбовці ЗСУ характеризуються як «зомбований антиросійською пропагандою супротивник, який вбиває мирних жителів і полонених».
Спотворення сучасних подій
У підручнику послідовно перекладається відповідальність за воєнні злочини на українську сторону. Показовим прикладом є опис підриву Каховської ГЕС, який приніс катастрофічні наслідки для всієї Запорізької області і, згідно з висновками міжнародних експертів, був здійснений саме російськими військами. У підручнику цю подію подано як приклад «терористичних методів» ведення війни українською стороною.
Автори наводять неперевірену статистику про нібито 8 тисяч загиблих мирних жителів на Донбасі з 2014 до 2022 року, що суперечить офіційним даним ООН.
В ООН підрахували, що з 14 квітня 2014 року до початку лютого 2021 року від бойових дій на Донбасі постраждали або загинули від 42 до 44 тисяч людей. Так, унаслідок війни загинуло від 13 100 до 13 300 осіб. Із них 3 375 цивільних осіб, близько 4 150 українських військових і приблизно 5 700 бойовиків.
Крім того, від початку бойових дій на Донбасі поранили 29,5-33,5 тисяч осіб. З них від 7 до 9 тисяч цивільних, 9 700-10 700 українських військових і 12 700-13 700 бойовиків.
Виправдання військових дій
У підручнику детально пояснюються причини повільного просування російських військ на Донбасі. Автори посилаються на складний рельєф місцевості, включно з пагорбами, ярами і териконами шахт, а також на особливості міської забудови.
Примітно, що в тексті проводяться паралелі між поточними поточними військовими діями та операціями радянської армії під час Великої Вітчизняної війни, зокрема, битвами за Сталінград, Будапешт і Берлін.
При цьому автори навмисно ігнорують суттєві відмінності в характері цих військових операцій. Наприклад, не згадується, що в Сталінграді радянська армія вела переважно оборонні дії, тоді як в українських містах російські війська здійснюють наступальні операції.
Впровадження подібних навчальних матеріалів на окупованих територіях, включно з Мелітополем, становить серйозну загрозу для свідомості молодого покоління, створюючи викривлене уявлення про минуле та сьогодення через систематичну підміну фактів, маніпулятивну інтерпретацію подій та відверту дегуманізацію українського народу.
Джерело: https://rada2012.net.ua/
