За інформацією: Суспільне Вінниця.
Ветеранка Наталя Ліщишена з Луганщини три роки захищала країну. Під час проходження ВЛК у неї виявили хворобу МінцаЦе . Аби зберегти їй життя, медикам довелося повністю видалити груди. А хворобу, через яку Наталі їх ампутували, офіційно визнали "повʼязаною із захистом Батьківщини", такою, що набута на війні.
Наталя Ліщишена родом з Луганщини, нині проживає у Липовці на Вінниччині. Вона розповіла, що у 2021 здійснила свою мрію — підписала контракт із ЗСУ. Юристка за фахом пішла служити у 80 десантно-штурмову бригаду.
"Це була моя мрія все життя. 7 років я займалася волонтерською діяльністю. Хлопцям розповіла, що в мене така мрія. Сказали: "Та не проблема, допоможемо". Завдяки хлопцям потрапила на контракт у 80 десантно-штурмову бригаду. Була комірником, потім перевели на посаду оператора. Скажу так — завдання виконувала абсолютно всі, які доручали".
Наталя Ліщишена під час проходження служби. Фото з особистого архіву
У перші дні повномасштабного вторгнення, під час переміщення в районі виконання завдань, Наталя впала у бронежилеті. За словами жінки, коли побачила гематому на молочній залозі, значення цьому не надала.
"У мене було травмування бронежилетом ще на початку повномасштабного вторгнення. Був дуже великий синець, який довго сходив. Був дискомфорт певний. Але не звернула увагу. Синець та й синець… Що там може бути. Здавалося, м’які тканини, нічого такого там не може бути… Статутний бронежилет, який був розроблений, не завжди навіть чоловікам підходить, вже не кажучи про жінок. У нас постійно груди затиснуті. Сьогодні у нас не існує жіночих бронежилетів. Є лише завдяки ArmWomenNow, які займаються збором коштів на жіночі бронежилети бойовим медикиням або ГО "Землячки", яка так само займається жіночою формою, броніками".
Наталя Ліщишена на Алеї слави у Липовці. Суспільне Вінниця
Наталя розповіла, що у європейських країнах жінки проходять обов'язкову службу. У США, Ізраїлі, зокрема, багато жінок служать. У них є статутні бронежилети.
"Чому ми не можемо впровадити? Я рахую, державі дешевше забезпечити, ніж потім таку кількість жінок лікувати, оперувати і проводити реабілітацію. Або як у моєму випадку — протезування. Це значно дешевше б було. Ми б запобігли непотрібній травматизації. Жінки не захищені у цьому плані".
Через два роки служби на фронті, під час проходження медичної комісії, Наталі діагностували хворобу Мінца. За словами хірурга-онколога Миколи Анікуська — це доброякісний, передраковий стан. Характеризується прозорими, жовтими чи червоними виділеннями з соска молочної залози. Діагностується переважно у жінок 30-45 років і у певних випадках потребує хірургічного видалення через ризик переродження в онко.
"Це облігатний передрак. Тобто з часом в цій ділянці висока ймовірність виникнення злоякісної пухлини", — сказав Микола Анікусько.
Ветеранка на Алеї слави. Суспільне Вінниця
За його словами, прямого зв'язку "бронежилет-рак" — немає. Головною причиною хвороби Мінца є гормональні зміни.
"Бо перебування в такому надзвичайному емоційному стресі, дистресі може спонукати гормональні порушення. А от гормони — це так. 85% причин хвороби Мінца, папіломатозу і раку — це саме вплив гормонів".
Чи могла служба стати каталізатором — лікар сказав, що це комплекс факторів: поєднання стресу на фронті та травми.
"Так, це може вплинути, якщо ця плита давить. Може призводити до погіршення запальних реакцій. Але прямої лінії немає. І, як правило, механічні травми не входять у перелік причинно-наслідкових зв'язків раку. Якщо ці травми супроводжуються утворенням гематоми в тканині молочної залози. Саме гематома може призводити до розростання сполучної тканини і в майбутньому утворення раку", — розповів Микола Анікусько.
Наталі Ліщишеній провели дві операції. Перша не допомогла. Друга — ампутація грудей.
"Я обмежена у побутовому плані, не можна біля гарячого стояти. Не можна важке підіймати. Не можна на сонці перебувати. Є болі, буває погане самопочуття на зміну погоди", — сказала ветеранка.
Наталя Ліщишена на Алеї слави у Липовці. Суспільне Вінниця
Керівниця Центру оцінювання функціонального стану особи Олена Мороз розповіла, що мікротравми можуть стати фактором ризику для онко у жінок-військових. За її словами, українській армії потрібні спеціальні жіночі бронежилети, щоб захистити молочні залози від механічних пошкоджень.
"Ураження, мікротравматизації — вони можуть підвищувати цей ризик однозначно. Я вважаю, що жіночі бронежилети мають бути впроваджені у нашому війську для наших жінок. Щоб максимально захистити їх від ризиків ураження, в тому числі молочних залоз. Безумовно, це б захистило хоча б від механічних уражень, а механічні ураження можуть підвищувати ризик розвитку онкологічних захворювань", — розповіла Олена Мороз.
З її слів, цю тему потрібно обговорювати не лише в межах компетенції Міністерства охорони здоров'я.
"Це має бути суспільна робота, яка має бути проведена в тому числі з Міністерством оборони для визначення причинно-наслідкових зв'язків. І я впевнена, що це буде в майбутньому зроблено, в найближчому майбутньому, для того, щоб визнати більш чіткі медичні підходи й критерії, які допоможуть встановлювати такий зв'язок у разі, якщо буде науково доведено, що такий зв'язок існує", — сказала фахівчиня.
Після операції у Наталі Ліщишеної — друга група інвалідності.
"У свідоцтві про хворобу, яке видається, коли людину визнають непридатною, моя хвороба на сьогоднішні офіційно пов'язана із захистом Батьківщини. Це дійсно хвороба, набута під час перебування у зоні бойових дій. Коли я йшла на контракт, ми проходили ВЛК. По ньому я була придатна, у мене не було зафіксовано таких хвороб. Я надавала всі ці документи", — розповіла ветеранка.
Наталя Ліщишена. Суспільне Вінниця
За її словами, відкритим залишається і питання протезування після ампутації молочних залоз.
"Держава у таких випадках не лише ветеранам, а загалом жінкам, які оперуються в онконапрямку, пропонують силіконові накладки. Вони натирають, залишають рубці. Це не той варіант, який має бути. Я розумію, що держава не може всіх жінок охопити. Але вважаю: жінок, які служать, мають забезпечити протезуванням. Це не про те, що пластика, бо я хочу бути гарною. Це про те, що я хочу мати естетичний вигляд — як усі жінки".
Сьогодні Наталя працює фахівчинею з супроводу ветеранів на Вінниччині. Вона допомагає іншим і продовжує боротьбу — тепер за всіх жінок в армії і не лише. Водночас жінка навчається на ветеранських програмах, зокрема у проєкті "Трайб" від Amnesty International Ukraine.
"Я не можу фізично працювати, тому працюю розумом і допомагаю іншим не зіштовхнутися з тим, з чим і я", — сказала Наталя Ліщишена.
Читати ще
Читати ще
Вакцинація проти ВПЛ: кого щеплюють у Вінниці та чому це важливо
