За інформацією: Суспільне Дніпро.
Родина Андрія. Суспільне Дніпро
Коли в останнє бачила коханого
Він завжди дуже хотів (в армію — ред.), але у нас були маленькі діти, він не захотів їх залишати, тому все це відкладалось. Одного дня він прийшов і сказав "я іду добровольцем, я уклав контракт". Це було за пів року до початку повномасштабного вторгнення.
В останнє я бачила чоловіка 14 лютого 2022 року. Він приїхав у відпустку на день народження Віолетти — це було 8 лютого. Приїхав спеціально привітати її з днем народження, у нього було два тижні побути вдома. Але на день закоханих, 14 лютого, його терміново викликали. Тому він знав, що щось буде і все одно мені нічого не сказав, щоб не хвилювати мене, але я б хотіла хоч щось знати, щоб бути готовою. Тоді у мене була така істерика, тому що я не могла нічого зробити. Я ж його не можу не відпустити, він же військовий. Він повинен йти, у нього контракт.
Як підтримували звʼязок після початку повномасштабного вторгнення
Коли мій чоловік тільки поїхав, зв’язок ще був. Ми зідзвонювались, переписувались. І я його набирала, і він мене набирав до 24 лютого. Але потім, як почались активні бої в Маріуполі, я чула, що там дуже стріляють і у нас почав поступово зникати зв’язок. До 21 березня ще зв’язок був який не який, а після 21 березня — зник. Я не знала, де мій чоловік, що з ним. Остання розмова була 21 березня 2022 року. Розмова була близько 15 секунд, не більше. Чоловік набрав мене і сказав, що більше зв’язку поки не буде, що тут дуже страшно, але вони тримаються, що він нас всіх дуже любить. Це було буквально секунд 15, але за ці секунди було сказано все швидко і багато чого, згадує Юлія.
Коли військовий потрапив у полон
Чоловік потрапив у полон 15 квітня 2022 року, під час оточення на заводі Ілліча у Маріуполі. У мене спочатку була паніка, страх. Але потім я взяла себе в руки, я моніторила всі групи, дізнавалася, де шукати, бо я не знала, що робити. Потім доєдналася до російських груп, вони викладали списки, одного разу я і його там побачила. Я дізналася про те, що він був тяжко поранений, коли інший військовий вийшов з полону і повідомив мені, а потім по всім службам відповідним про те, що потрібно чоловіка рятувати, що він дуже поранений, сам не ходить. Коли був теракт в Оленівці багато військових загинули, на жаль. Але на щастя, мій чоловік вижив і його як решту, хто вижив — вивезли, розповіла Юлія.
За що РФ засудила військового
Те, що мого чоловіка засудили, я дізналася з російських телеграм-каналів. Спершу вони виклали його фото на одному з сайтів, вказали, що над ним починається судовий процес. Вирок був через пів року, його засудили на 28 років у лютому 2024 року. За тероризм, за вбивство.
Як Юлія сказали дітям про те, що батько у полоні
Я їх зібрала і повідомила таку новину, що тато в полоні. Вони спочатку не зрозуміли, що це таке, ніхто до кінця не розумів, що буде далі, як воно все буде. Вдома були і сльози, у мене Даня дуже довго прокидався вночі і плакав, Діма досі питає, коли тато прийде. Все це дуже важко, але діти чекають.
Про листи від чоловіка
Тиждень тому він мені прислав другий лист за весь час. Зв’язку немає, я йому пишу дуже часто, я йому пишу два, буває три рази на тиждень. Чи йому передають їх — я не знаю. Він пише донечкам поздоровлення.
Чи уявляє Юлія зустріч з чоловіком
Це дуже важко уявити, але уявляю. Я знаю, що я йому скажу, вже приготувала все необхідне для обміну. Тому чекаємо. Я зібрала чоловікові сумку. Зібрала на перший час необхідні йому речі: капці, рушник, футболку, все для душу, спортивний костюм. У мене є відчуття завжди, що чоловіка обміняють, коли я збирала цю сумку, то на душі трохи спокійніше, що може у мене ще буде такий щасливий момент довгоочікуваного смс від Координаційного штабу, що мого чоловіка звільнено, я дуже на це чекаю. Андрію ми тебе дуже любимо і дуже чекаємо. Повертайся.
Авторка – Антоніна Чуйко
Читати ще
Читати ще
Не давав Авдіївку зімкнути у кільце. Інтерв’ю з дружиною загиблого воїна та засновника бренду комбучі Кирила Ульмана
