За інформацією: Суспільне Дніпро.
Танк бригади, до складу екіпажу якого входить Максим. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Максим додав: все життя пов’язаний із технікою, вчився на автослюсаря. Вдома чоловік мав власні трактори, займався землеробством займався, потім потрапив на обслуговування газових свердловин, працював на посаді машиніста 6 розряду.
"Ти коли працюєш, то в тебе йде час не на хвилини, а на секунди. Насправді, коли ти в секторі перебуваєш 10-15 хвилин, то за відчуттям це ніби 5 секунд. Бо перший закон танкіста ніколи не зупинятися, щоб не сталося. Поки танк їде, доти ти й живий… Були по нам і скиди, були й міномети, і під РСЗВ потрапляли, і горіли ми… По закінченні роботи, коли ти вже виходиш із сектора, завжди командир старається жартувати, часто каже: "У нас хороша робота, тільки один мінус — нас постійно хочуть вбити", — розповів про службу військовий.
Механік-водій танку 151 ОМБр Максим. Суспільне Дніпро/Юрій Тинний
Про життя в окупації
Максим — з Харківщини, сім місяців він прожив в окупації.
"Життя в окупації — це коли ти обмежений в усьому. Цивілізації нуль: ні газу, ні світла, ні магазинів, ні аптек, ні медицини — нічого немає. І обмежений ти в своїх діях, ходиш як по периметру, лише там, де тобі дозволено, постійний контроль", — сказав він.
За словами військового, бачив усіх: і чеченців, і бурятів, казахів. Росіяни здебільшого були нацгвардія, росгвардія.
"Золоте правило було: якщо бачиш попереду, що вони (росіяни — редю) йдуть, то голову опускаєш. Якщо вони привітаються, то тоді вже й ти можеш, а якщо ти перший — то одразу паспорт, де, що, звідки, куди. Ми старалися менше перетинатися з ними і менше висовуватись. Серед них були такі ідейні росіяни, які казали, що вони прийшли нас "освобождать". А я йому кажу: від чого? Від сім’ї ти мене освободив, від роботи освободив, розбив мені хату…", — розповів мехвод.
Про синів
Максим додав: його двоє синів також воюють.
"Один на "Урагані" працює, інший — в ППО. Один запускає, а другий збиває. А батько у них танкіст — сімейка Адамсів. (сміється). Більше думаєш за них, ніж за себе. Бо той, що на "Урагані" працює, він виходить на зв’язок раз на два місяці, раз на місяць може. А той, що в ППО, раз в тиждень може дати знати про себе. За них молюсь і переживаю", — сказав чоловік.
Читати ще
Читати ще
«Щоб у реальному бою поводилися достойно». Новобранці 151-ї ОМБр долають лінію перешкод з психологічним навантаженням
