У Полтаві представили проект “Поєднані” і показали фільми про захисників України (ФОТО)

13-го березня у рамках Всеукраїнського медіа проекту про військових «Поєднані» у Полтавському краєзнавчому музеї показали фільми про полтавських добровольців, військових та медиків, які із 2014-го року виступили на захист української держави від російського агресора. Захід був присвячений 14 березня – Дню українського добровольця.

На початку заходу його ведуча Каріна Дорошенко розповіла про народження проекту «Поєднані». Про те, як у 2017-му році почали знімати цикл фільмів про українських військових зі Сходу, які у важкий час війни стали на захист рідної держави. Потім такі ж цикли випустили про захисників України із Криму, Запоріжжя, Херсону. Минулого року відзняли фільми про бійців із Полтави, Харкова та Дніпра.

Чому, власне, проект називається «Поєднані»? Тому що кожен із вісімдесяти героїв пов’язаний зі схожим історичним персонажем подій в Україні сторічної давнини – вояком УНР, членом ОУН чи бійцем УПА.

-Дякую вам за цей проект. Він дійсно проводить зв’язок між визвольними змаганнями початку ХХ століття і нинішньою війною, яку Україна веде проти того ж ворога. Тоді боротьба українців завершилася невдачею через розбрат, сьогодні ми маємо об’єднатися заради побудови сильної великої країни, – зазначив доброволець батальйону “Азов”, учасник боїв в Іловайську Юліан Матвійчук.

-Ми не хотіли війни, але всі хотіли захистити країну від ворога! – згадує важкий 2014-ий рік артилерист 93-ої бригади Андрій Хижняк, який у найгарячіші дні прикривав вогнем кіборгів донецького аеропорту.

-Ми йшли добровольцями, тому що не хотіли, щоб війна була у Полтаві. Ми зупинили війну на Сході, а тепер маємо повернути Україну в історичні кордони, – наголосив доброволець “Азову”, засновник ветеранського соціального бізнесу Тарас Лелюх.

Присутні у залі глядачі переглянули і фільм про Тетяну Ялову, яка у найгарячіші дні серпня 2014-го приїхала у місто Щастя і стала медиком у Збройних силах України. Її історія – про порятунок десятків життів. Не лише бійців, але і поранених внаслідок російських обстрілів мирних жителів українських міст.

Особлива історія Юрія Дмитренка, який у 2014-2016 та 2018-2019 служив розвідником в українській армії.

У 2016-му році він під час виконання бойового завдання підірвався на міні неподалік міста Гнутове. Втратив ногу. Проте після поранення, із протезом ноги зумів не лише відновити форму але й знову повернутися у стрій, стати учасником української збірної на «Іграх нескорених» та отримати на них срібну медаль. Юрій іще до війни взяв собі псевдо «Горський» на честь українського письменника, розвідника і повстанця Юрія Горліса-Горського. І ці два Юрія, як і решта інших учасників проекту, через десятки років поєднані невидимим зв’язком – любов’ю до України та готовністю стати на її захист.

Источник