За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Надія Спіней. Суспільне Тернопіль
Омелян Кузьо також згадав, як відбувалось примусове переселення:
"Я з 1939 року. Мені було шість з половиною років, коли пригнали в село зенітки. Були радянські війська і польська гвардія. І теж дали дві години, щоб зібралися. Що за дві години можна було зібрати? Дякувати Богу, що всі пережили ту депортацію і оселилися тут, в Максимівці. Дали нам хатину. Шість чоловік нас було, були коні. І так господарку вели".
Омелян Кузьо. Суспільне Тернопіль
Жертв примусового виселення українців з їхніх етнічних земель у 1944 — 1951 роках вшанували у Тернополі. Біля пам’ятника жертвам депортацій відбувся мітинг-реквієм. Розпочався він із виконання державного гімну України. Загиблих під час депортацій вшанували хвилиною мовчання. Священники відслужили поминальну панахиду. До пам'ятника українцям-жертвам депортацій поклали квіти.
Квіти біля пам’ятника. Суспільне Тернопіль
Тернополянка Параскевія Трач щороку приходить на урочистості до пам’ятника жертвам депортацій. За її словами, була немовлям, коли їхню сім’ю депортували із села Мисцова. Про ті події їй розповідали батьки, які оселилися в селі Соборне. Тепер це Байковецька громада:
"Ми, так би мовити, згуртовані були, і наша культура не зникла. Почали одразу займатися. І хор, і все. Ми побудували пам’ятник, то безперервно робимо такі заходи. Ніколи не минаю, бо моя душа, душа моїх батьків тут. Зичу в Бога перемоги для України. Перемоги і доброго життя, доброї долі".
Параскевія Трач. Суспільне Тернопіль
