За інформацією: Суспільне.
Людмила і Олександр Завадські з Волині. Суспільне Луцьк"Якщо живеш у селі і тримаєш господарство, то вихідних немає, бо потрібно прокидатися зранку і працювати до вечора, — розповідає пенсіонерка. — Біля хати маємо 14 соток. Садимо буряк, часник, цибулю, картоплю, помідори, огірки, перець, кабачки".
Окрім городу, подружжя обробляє земельний пай, вирощує зернові та утримує коня, корову, свиней і курей. Зізнаються: вести господарство з кожним роком стає дедалі важче.
Город Завадських біля будинку у селі Миляновичі. Суспільне Луцьк
Низькі ціни на продукцію та дороге пальне
Раніше родина тримала двох корів та двох коней, але поголів’я довелося скоротити. За словами подружжя, праця біля худоби й землі зараз майже не цінується, а витрати на вирощування врожаю сягають непомірних сум.
"Корову важко тримати. А тепер нічого не ціниться. Якщо 3 літри молока коштують 70 гривень, то на наші гроші — це не ціна праці. А людина приходить і каже "дорого". Так заведи корову і тримай, побачиш, яке воно "дорого". Кожен день потрібно працювати: сіно заготовлювати, косити, звозити", — ділиться жінка.
Людмила Завадська з коровою Кнопокю. Суспільне Луцьк
Чоловік Людмили, Олександр Завадський, щодня працює в полі. Цього року посіяв пшеницю, ячмінь та гірчицю. Останню сіють для сівозміни, адже мінеральні добрива суттєво подорожчали.
"Комбайна винайняти не проблема, аби гроші були. Солярка здорожчала. Щось треба продати, аби солярку і запчастини купити. Коротше, все те, що робиш, воно тільки вкладається і залишається лише робота", — ділиться господар.
Олександр Завадський. Суспільне Луцьк
Зараз у дворі Завадських живе п'ятирічна корова Кнопка, яку господарка привезла ще маленькою з Рівненської області.
"Це ж є і сир, і сметана, і молоко, і сироватка. Корова в селі — годувальниця. Вона у нас така ручна, погладиш її — і вона спокійна", — говорить Людмила Завадська.
Раніше Людмила тримала дві корови, тепер лишилася лише Кнопка. Суспільне Луцьк
Через літню спеку надої дещо впали — зараз родина щодня отримує до 20 літрів молока.
Віра в перемогу та очікування синів
Сини — найбільше надія і тривоги, ділиться подружжя. Молодшому сину — 43 роки, він пройшов чимало боїв, зокрема на Курщині та Покровському напрямку, а зараз перебуває на лікуванні після поранення, яке отримав під Краматорськом.
"Треба нічого не боятися, працювати і йти до перемоги! Аби мир настав у країні і щоб сини повернулися, наші діти повернулися з війни, чоловіки, матері, доньки. І ще хоч трохи, щоб про нас дбали", — підсумовує жінка.
Подружжя зізнається: хвилювання за долю синів, які щодня ризикують життям, їх не відпускає ні на хвилину, але іноді домашнє господарство допомагає впоратися з хвилюванням.
