За інформацією: Суспільне Суми.
«Кавун». Суспільне Суми
Згадує, невдовзі отримав повістку і вирушив на навчальні збори на один з полігонів.
“Я взагалі планував попасти в піхоту. У мене так, знаєте, в більшості, як і зараз в багатьох людей асоціація війни, це, наприклад, окоп, каска, автомат, ворог. І попав в реактивну артилерію на навідника, програму доволі давали доступну. Потім приїхала 27-ма бригада. В мене одне питання було, по що там по дисципліні. Сказали, що на найвищому рівні. Дисципліна – це один із чинників їхнього успіху, бригади”, – пояснює боєць.
Служити, говорить Петро, не планував довго. Але залишився, бо, каже, хтось має тримати оборону.
“Така відповідальність на наше покоління – боронитись проти ворога. Якщо ми здамо назад – до чого була боротьба 10 років? До чого були загиблі військовослужбовці, побратими-посестри, цивільні, діти. Стільки лиха (армійці РФ – ред.) наробили. Розуміємо, що ворог сильний, і навіть те, що ми вистояли в ті часи і зараз стоїмо, це вже є успіх. Це успіх людей, українського народу”, – говорить чоловік.
«Кавун». Суспільне Суми
Сьогодні Петро – головний сержант дивізіону. Каже: роль сержанта у війську змінилася на краще.
“За сержантом повинні люди йти, тому що сержант знаходиться на вогневій позиції. Сержант – це командир гармати, сержант – це підвоз боєприпасів, сержант – це видача майна. Це головний сержант, який управляє людьми, повністю за них піклується, це як мати і батько. Якісь потреби військовослужбовця він порушує перед вищим керівництвом. Зараз є ще курсів багато. Якщо раніше сержант відучився свого часу і все. Не розвивається, далі не йде розвиток в нього. Зараз є куча курсів, особливо хороші такі курси лідерства. Там є поетапно бази. Я свій рівень повністю пройшов”, – пояснює Петро.
У 2022-му, каже боєць, 27-ма артилерійська бригада працювала по всій лінії фронту.
“Я зрозумів, що таке моща, коли пішли колони ворожі і коли їх крили плотним вогнем наші установки. І потім бачили результати нашої роботи. Це надихало. А перед цим, до речі, критикували ми трішки це озброєння, що це радянські зразки, що вони ледь їдуть Ну, коли почали зупиняти елітні кац*пські колони, то ми всі зрозуміли, що наскільки це класна техніка і наскільки, слава Богу, в нас правильні виконавці на цій техніці. Командири, навідники, механіки-водії”, – каже чоловік.
Один з підрозділів бригади, згадує Петро, тримав оборону поблизу Чорнобаївки.
Пошкоджена через удари армії РФ багатоповерхівка у Чорнобаївці, Херсонщина, листопад 2025 року. Суспільне Херсон/Олександр Корняков
“Палили там колону скупчення військ. І робили так, що ворогу там було не солодко. І також, в тому числі наша частина, завдяки їм ворогу прийшлося відступити з великими втратами з правої сторони Херсонщини. Це також велика заслуга нашої частини”, – пригадує боєць.
Артилеристи, каже військовослужбовець, часто працюють по укриттях, техніці та скупченнях живої сили противника.
“По машині навіть хлопці працювали по БТР попадали, БМП попадали, прям пострілом, прямим влучанням попадали. По будівлях, там, де в більшості по укриттю або по живій силі”, – каже Петро.
«Кавун». Суспільне Суми
Робота артилериста – це щоденне фізичне навантаження, часто – вночі та за складних погодних умов, говорить боєць.
“Щоб зарядити гармату, треба снаряд спочатку доставити на вогневу позицію. Він важить, плюс-мінус від 43 до 47 кг залежно від типу снаряда. І це все час, це все швидкість і причому при різних умовах. Якщо, наприклад, можна дивитися там ролик, як або в TikTok це все класно проходить. Коли ти під дощем або в ніч, або коли навіть щось літає і ти повинен це все швидко робити, коли навіть ти можеш не відчувати, що в тебе щось болить. На адреналіні працюєш, бо умови дуже тяжкі. Ну, тим не менш, робиться”, – говорить Петро.
Артилерія залишається однією з ключових складових бойових дій, вважає сержант, особливо тоді, коли безпілотники не можуть працювати через погоду.
“Коли туман або дуже повітряна погода, а ворог часто цим користується, то саме артилерія виходить номер один. Тому що при поганій погоді дуже тяжко вражати цілі нашим безпілотним системам, хлопцям, які на цих позиціях знаходяться. Тому артилерію, я думаю, що важко буде замінити взагалі”, – пояснює боєць.
«Кавун». Суспільне Суми
Військовослужбовець додає – заради того, щоб життя в тилу тривало, вони тримають фронт.
“От коли ти виходиш з районів бойових дій і приїжджаєш в цивілізацію, і дивишся, люди ходять, усміхаються, все працює, магазини, кафе, кав'ярні. Оце мене радує. Я розумію, що життя йде, і я просто пам'ятаю 2022 рік, коли заправки стояли, світла не було, ні в магазині нічого не купиш. І це взагалі не радувало.
Щодня, каже Петро, він із побратимами працюють задля перемоги. Ідеальна перемога, ділиться сержант – повернути всі захоплені території. Або, щонайменше, зберегти державність.
