За інформацією: Суспільне Чернівці.
Полеглий військовий Іван Тенкалюк. Фото: Євгенія Гук
Іван Тенкалюк загинув у січні цього року – це трапилось під час виходу з нульових позицій на Донеччині. Йому було 22 роки. Під час штурму російських військових він почав виводити побратимів з “нуля” у жовту зону. Тоді Іван отримав уламкове поранення в плече.
Вже у жовтій зоні військові розділились на менші групи по 2-3 людини. Військові, з якими був Іван, пройшли понад половину шляху до евакуаційної групи. Однак через влучання з дрона Іван загинув на місці, розповіла дівчина військового Євгенія Гук. Мати Івана Алла Демедовська розповідає, що хлопець пішов на фронт добровольцем, бо хотів захистити її та свого молодшого брата Артема. Суспільне Чернівці розповідає історію військового.
Про день загибелі
Іван загинув 22 січня. Вперше його поранили у плече, коли він виводив з гарячих точок військових у жовту зону. Група Івана пройшла більшу частину шляху до машини, яка мала їх евакуювати. Їм залишалось дійти 3-4 кілометри.
"Вони розділились групами і кожен пішов своєю дорогою. Вони пройшли більше половини дороги і їх засік дрон. Тоді Ваня почав того пораненого якось витягувати і Ваню поранили. Він загинув перший на місці. Іншого витягнули, він не доїхав до лікарні – помер. Третій помер у реанімації", — розповідає Євгенія.
Полеглий військовий Іван Тенкалюк. Фото: Євгенія Гук
Іван Тенкалюк з побратимами. Іван справа. Фото: Євгенія Гук
Як опинився на фронті
Іван пішов на фронт добровольцем у травні 2023 року. Мама військового Алла каже, що зробив це, щоб захистити її та молодшого брата Артема. Відтак Івана відправили в Англію на навчання. Востаннє Алла спілкувалась із сином за 2 дні до його загибелі.
"Він мені уже останній раз телефонує. Очі були повні сліз. Сказав: "Мамо, не прощаємось. Як буде все добре, я з неділі вийду на зв’язок", — розповідає Алла.
Як Іван підтримував маму, коли вона захворіла
Алла розповідає, що два роки тому у неї виявили онкозахворювання. За цей час вона проходила лікування. Через стрес зараз є підозра на рецидив.
"Він постійно дзвонив і казав: "Мамо, ти йдеш у лікарню. Лиш би ти була здорова, тільки би все було добре". Казав мені: "Якщо я, не дай Боже, загину, я хочу, щоб хтось мене витягнув, щоб ти могла мене поховати", — розповідає Алла.
Читати ще
Читати ще «Казав, що найбільше хоче встигнути побачити донечку». Історія буковинки, яка вагітною втратила чоловіка на фронті
Читати ще «Важко везти тіло героя, вдвічі молодшого за тебе»: як буковинські волонтери привозять додому полеглих військових
Повідомляйте про важливі події з життя вашого міста чи села команді Суспільне Чернівці — пишіть на пошту редакції новин: [email protected]
