За інформацією: Суспільне Чернівці.
Історик Володимир Старик. Суспільне Чернівці
Бійці Буковинського куреня боролися за українську державність сто років тому — коли не існувало незалежної України та регулярної армії. У складі армії УНР вояки з теперішньої Чернівецької області тримали фронт проти більшовицьких, румунських та польських військ.
У День українських захисників та захисниць розповідаємо про Буковинський курінь —українських добровольців минулого. Факти про Буковинський курінь Суспільному розповів історик Володимир Старик.
Буковинський курінь виник наприкінці 1918 року, коли виникла потреба обороняти Буковину від румунських окупаційних військ після Буковинського віча.
Буковинське віче — народні збори 3 листопада 1918 року, на яких буковинці виявили бажання входу Північної Буковини, де переважало українське населення, до складу Української держави. Територія Південної Буковини відповідно мала увійти до Румунії. Королівство Румунія, всупереч волевиявленню буковинців, анексувала Буковину.
Добровольці Буковинського куреня відбили напад румунських військ на станції "Лужани". Проте згодом нетреновані українські бійці не могли протистояти румунській регулярній армії, каже Володимир Старик.
Пізніше буковинські українці мусили "під кулями" перепливати Дністер, втікаючи від румунської окупації, каже Старик. Саме з таких втікачів сформували Буковинський курінь. Він цілком складався з добровольців, у більшості яких не було військового досвіду та зброї.
Крайній зліва — Омелян Кантемір, один з командирів Буковинського куреня. Фото надав Володимир Старик
Зокрема, збереглося фото учнів кіцманської гімназії, які стали добровольцями. За словами Старика, коли Буковина входила до складу Австро-Угорської імперії, у містах та селах були українські школи, де діти могли навчатися рідною мовою, де їх виховували як українців.
"Вони виросли у такому переконанні, що для українців нормальний стан — це є Українська держава. І вони віддали свої життя саме за цю державу", — каже Володимир Старик.
Наприкінці 1918 року сотник куреня Микола Топущак разом зі своїм приятелем Миколою Тимчуком добилися від Директорії УНР грошей та спорядження. Його доставили бійцям Буковинського куреня у Коломию.
Бійці Буковинського куреня продовжили боротися за українську державність впродовж 1919 року на Галичині та Наддніпрянщині.
"Ситуація була подібна і до сьогоднішньої, але вона була ще гіршою, бо сьогодні ми маємо одного ворога — Росію, — а тоді усіх боків були вороги. Тобто українська армія воювала на багато фронтів — поляки, росіяни, червоні, денікінці, румуни й всі решта", — каже Старик.
У 1941 та 1944 році також виникли збройні формування з буковинців під назвою "Буковинський курінь", проте вони складалися не з тих же бійців, які воювали у 1918-1919 роках.
Володимир Старик. Суспільне Чернівці
"У 1919 році, Україну, соборну країну, її представником були не стільки уряди, а скільки українська армія. І частиною цих армій були наші земляки в Буковинському курені".
У 1995 році у за ініціативи товариства Український Народний Дім Чернівцях спорудили пам'ятник героям Буковинського куреня. Це скульптура архангела Михаїла у вишитій сорочці зі списом та щитом у руках. На щиті є напис "Здобудеш Українську Державу, або згинеш у боротьбі за неї". Автором пам'ятника є місцевий скульптор Іван Салевич.
Пам’ятник героям Буковинського куреня. Суспільне Чернівці
За словами Старика, гроші для пам'ятника збирали самі українці, зокрема і родини учасників Буковинського куреня. У той час вартість пам'ятника була понад 50 тисяч доларів. Третину цих грошей пожертвував колишній боєць Буковинського куреня Іван Хохлач.
