Продукти є, але якість жахлива
Олексій Білецький, співзасновник центру туризму «ХерсON», уперше за сім місяців потрапив у рідне місто. Йому вдалося в’їхати в Херсон разом із ЗСУ, як волонтеру, на декілька годин: доправити гуманітарку людям і з’ясувати, яка ситуація в місті і що потрібно місцевим.
Жителі запевняють, що продукти в місті є, не голодують, каже Олексій.
«У магазинах крупи є, м’ясо, борошно. Правда, вибір скупий, якість — гівно. (Мова про продукти, які позалишалися на полицях після окупації. — Ред.) І це ми запитували в тих, хто має можливість купувати, а в місті також є люди, в яких немає грошей, щоб придбати їжу», — пояснює волонтер.
Фото: Вікторія Рощина Імпровізований ринок біля АТБ у Херсоні.
Платіжні системи в місті поки що не працюють, бо немає електроенергії, розповідає Микола Шаповал, ексначальник Управління туризму та курортів Херсонської ОДА. Він теж уперше за пів року побував у місті, провідав дім.
Але вже 15 листопада в місті відновила роботу Укрпошта. Люди зможуть отримати пенсії.
Микола підтверджує і те, що людям доводиться їсти продукти поганої якості.
«Коли в магазині є тільки жахливої якості макарони та якась крупа, то ти за якийсь період звикаєш, що це називається «є що їсти». Це продукти, які залишилися після окупації. Багато з Криму завозили продуктів. Люди, які куштували, казали, що це якась маса, яку ти їси, просто щоб не вмерти з голоду», — розповідає він.
У перші дні після визволення, доки заборону на в’їзд іще не ввели, в місто попрямували вантажівки АТБ та «Нової пошти». На центральній площі людям видають гуманітарку, каже Олексій, тому біля вантажівок збираються великі черги.
Вантажівка АТБ у звільненому Херсоні
Миколаїв направив Херсону харчування і медикаменти, – Зеленський
Такі самі і біля місць, де встановили точки зв’язку та генератори, щоб люди могли зарядити техніку і нарешті зателефонувати чи написати близьким.
«Місцеві зараз живуть такими гуртками — по 100-200 людей: на центральному проспекті стоїть старлінк — там стоїть групка. На площі була точка з інтернетом від Київстару — теж люди стоять. Тобто коли хтось щось завозить у місто і роздає — люди групуються там», — розповідає Олексій.
Фото: EPA/UPG
Над Херсоном офіційно підняли український прапор
Без світла, води і опалення
Ворог залишив місто без критичної інфраструктури. У Херсоні є тільки газ. У приватних будинках, які мають котли, зимувати буде легше, зазначає Олексій. Багатоповерхівки тим часом без опалення, бо росіяни розбили і котельні.
Жителів Херсона й деокупованих територій області закликали евакуюватися через загрозу російських обстрілів
«Але не в усіх газ підведено. У таких будинках люди по дворах готують у печах, на багатті», — розповідає волонтер.
Дехто має генератори, але в місті зараз проблеми з паливом, тому їх вмикають вкрай рідко, в основному щоб підзарядитися.
«Багато хто пише, що не має зв’язку з батьками вже півроку. Але я кажу, не переживайте, два-три дні — і вони вийдуть на зв’язок. Як мінімум зараз проблема в тому, щоб зарядити мобільний телефон», — додає Олексій.
Фото: EPA/UPG
Води в місті також немає. Жителям доводиться шукати її самотужки: дощову воду чи річкову беруть як технічну, питну качають зі свердловини — до неї черга з відрами і баклажками.
Світло обіцяють повернути вже до кінця листопада, але чи дадуть раду масштабним руйнуванням за декілька тижнів, ще невідомо. Укренерго повідомляє, що росіяни практично знищили енергетичний об’єкт, який забезпечував живлення всієї правобережної частини Херсонської області і частину Миколаївської. Однак комунальні служби вже працюють, каже Олексій.
Український транспорт на вулицях міста
Руйнувань цивільних будинків немає, каже Олексій. Трохи постраждали будівлі міськради, СБУ, дісталося управлінню поліції в центрі. Миколаєву значно гірше, додає волонтер.
Фото: EPA/UPG
На вулицях подекуди побиті цивільні автівки, а також покинута російська техніка — «камази», військові вантажівки.
«Було приємно бачити нову українську техніку: ДСНС, пожежні, швидкі, бульдозери, екскаватори. Замість того, що вкрали орки, у місто зараз завозять круту техніку, і це приємно», — ділиться Олексій.
З громадського транспорту — автобуси, бо тролейбуси без живлення. Але водночас на вулицях їздить багато автомобілів з херсонськими номерами.
«Десь 60% — це транспорт військових, які приїхали в місто. Я тепер бачу, де всі ці пікапи, які волонтери купували військовим, — вони всі тут!» — сміється Олексій.
Микола зауважив, що місцеві подекуди ще почуваються невпевнено на вулицях.
«Коли їду за кермом в Одесі, там пішоходи впевнено переходять дорогу. У Херсоні я зупинявся перед пішохідним переходом — людина не йде. Я показую «проходьте», вони — «ні, проїжджайте». І я згадую, що коли росіяни їхали на техніці, вони навіть перед машинами не зупинялися, могли їх протаранити. Тобто людям треба ще переключитися на нормальне життя, щоб знову почуватися комфортно вдома», — пояснює волонтер.
Фото: EPA/UPG
Настрої місцевих
Місто не святкує визволення цілодобово, як може здатися з відео в соцмережах: у Херсоні 12 листопада запровадили комендантську годину — з 17:00 до 8:00 виходити заборонено.
«Атмосфера в місті подекуди нагадує перше січня, коли хтось вийшов у магазин, а всі інші по домівках, на квартал по 1-2 людини», — розповідає Олексій.
Хоча відео з радісною зустріччю українських військовослужбовців херсонцями промовисті. Люди далі ходять вулицями, загорнувшись в українські прапори.
Фото: Інна Варениця
«Це цілий флешмоб. Ми побачили родину з дітьми, вони стояли на узбіччі і махали прапорами, вітаючи військових. Хтось зупинявся, давав їм цукерки. Схоже на колядки трохи», — сміється Олексій.
Також збираються постійно на центральній площі.
«Три дні я від ранку до вечора тут, усіх обіймаю і розказую їм, які вони сильні, красиві. Ми довго чекали, ми настільки щасливі. І тепер чекаємо великої перемоги», — ділиться місцева мешканка Інна Кожем’якіна.
Окупацію, каже, допомогла пережити віра в ЗСУ.
Фото: Інна Варениця
«Підтримувало те, що скоро в місті будуть наші хлопці, і коли ми бачили по телевізору, що вони ближче — ми підіймали голови. Коли не було хліба, то була не проблема. Коли було тяжко — ми думали про те, що хлопцям ще тяжче. Зосталася (в місті. — LB.ua) тільки для того, щоб зустріти наших. І все, що я тут перетерпіла, це ніщо в порівнянні з цим щастям і радістю. Навіть мій день народження — це не таке для мене свято, як звільнення Херсона», — розповідає жінка.
Українські прапори люди ховали від окупантів де могли, адже росіяни їх обшукували, перевіряли мобільні телефони. Микола теж, відвідавши нарешті свій дім, забрав зі собою в Одесу прапор. Олексій каже, що діставати свій не мав часу й інструментів, бо мусив повертатися.
Фото: instagram.com/monokatee
Нині місто закрите і на в’їзд, і на виїзд, зазначає Олексій.
«Тобто наразі заїхати забрати родичів або самостійно виїхати з Херсона неможливо. Усі розуміють складність ситуації, військові знають, що роблять. Але і черги на евакуацію немає, є тільки черга на пообійматися з військовими», — жартує він.
Та дорога з Херсона непроста, зазначає Микола.
«З Миколаєва до Херсона дорогу місцями зруйновано: замість двох автомобільних смуг — величезна яма декілька метрів завглибшки. Є нерозірвані міни, залишки згорілої техніки, зруйновані інженерні споруди, ЛЕП, відбійники, світлофори», — розповідає волонтер.
Фото: Інна Варениця
Фото: Інна Варениця
Складна ситуація і в деокупованій частині області — крім світла і води, там немає продуктів у магазинах. Інфраструктура також потребує відновлення.
Фото: newsua.one Зруйнована переправа через канал біля Снігурівки у бік Херсона.
Також не забувають люди і про те, що ворог зовсім недалеко — на протилежному березі Дніпра — і укріплює свої позиції.
«Не можна розслаблятися ще, треба допомагати Збройним силам, донатити, волонтерити, бо звільнення Херсона — це ще далеко не перемога, у нас ще багато міст і сіл в окупації», — вважає Микола.
Попереду ще важкі бої, – посадовець Пентагону про війну в Україні
Фото: Інна Варениця
Катерина Амеліна, кореспондентка LB.ua
Інна Варениця
