Відео, де японець у футболці з тризубом співає пісню легендарного українського композитора Володимира Івасюка «Пісня поміж нас», на початку липня розчулило соцмережі та викликало шквал емоцій серед українців. Герой ролика – мандрівник Котаро Хісада, йому 31 рік, і він просто обожнює нашу країну.
Відео дня
OBOZ.UA вдалося поспілкуватися з чоловіком та дізнатися, чому він вирішив виконати таку знакову пісню. Котаро розповів нам, з яким українським гуртом мріє заспівати, що його найбільше вразило під час поїздки в Україну, і назвав свою улюблену країну для проживання та туризму.
– Котаро, коли я дивилася відео, на якому ви співаєте пісню українського композитора Володимира Івасюка «Пісня поміж нас», мене вразило не лише виконання. Звернула увагу на один коментар, який отримав багато лайків. Звучав він так: «Японець вивчив українську мову, а деякі українці не можуть цього зробити». А й справді, поділіться секретом – як вам вдалося вивчити українську?
– Я почав з того, що придбав кілька підручників з української мови та вивчив основи. Пізніше почав практикувати з українцями, яких знайшов на деяких сайтах для листування. Моя перевага була в тому, що певний час я жив у Польщі та трохи вивчив польську мову. Тому мені було легше вивчати українську – вони схожі.
Також я мав можливість спілкуватися з українцями в Польщі. Ба більше, дуже допомогло співати українською мовою. Я міг вивчати фрази, слова та практикувати вимову.
– Чому ви вирішили заспівати саме «Пісня поміж нас»? Звідки у вас захоплення та любов до України?
– Чесно кажучи, я не пам’ятаю, коли саме я почув цю пісню, але кілька місяців тому одна з моїх улюблених українських співачок Валерія Вовк зробила кавер на цю пісню. Я згадав мелодію і нарешті дізнався, що це пісня Володимира Івасюка. Той кавер звучав так красиво, що мені захотілося її заспівати.
Моє захоплення до України походить від її розташування та загадковості. Я почав цікавитися Україною, ще коли жив у Польщі. Східні країни для мене були дуже загадковими, оскільки про них було мало інформації.
Мені стало цікаво, яка Україна, я захотів побачити її на власні очі. Моя любов до неї походить від приємних і гарних вражень. Місцеві жителі дуже доброзичливі і привітні. Та найбільші мої враження від поїздок потягом. Іноді траплялися українці, які ділилися зі мною їжею. Я б навіть сказав, що мені давали дуже багато їжі (усміхається).
– Чи писали вам українці в приватних повідомленнях після цього дебюту?
– Так, після публікації відео багато українців писали мені у приватні повідомлення. Більшість із них дякували, наскільки вони були зворушені та вражені. Для мене це були дуже приємні повідомлення (усміхається).
– Ви займаєтеся музикою професійно чи це ваше хобі? Чи плануєте створювати більше відео з українськими піснями? Можливо, замислювалися про дует з кимось із українських виконавців?
– Я не займаюся музикою професійно, але час від часу відвідую заняття з вокалу. Звичайно, я із задоволенням зніматиму більше відео з українськими піснями.
Щодо дуету, то було б добре мати можливість записати пісню, наприклад, з гуртом «Бумбокс», але мій вокал не на такому рівні.
– Чи знаєте ви ще якихось українських виконавців?
– З українських виконавців я знаю Христину Соловій, Софію Ротару, Злату Огнєвіч, Alyona Alyona, Shumei, Baryk, Pianoboy, а також гурти «Антитіла», KALUSH, Skofka, ТНМК.
– Як ви ставитеся до української культури загалом? Чи є в ній щось близьке для вас?
– Мені подобається українська культура. Особливо дизайн вишиванки – він дуже класний. У мене її немає, але я колись купив вишиванку для подруги, і їй вона дуже сподобалася! Насправді в Японії вишиванка стає все більш популярною серед деяких людей, там навіть є магазин вишиванок!
– Що для вас взагалі означає музика?
– Я б сказав, що музика – це як мова, якою можна спілкуватися не словами, а емоціями.
– Я бачила ваші відео на YouTube зі Львова та мого рідного міста Івано-Франківська. Що ви думаєте про ціни в Україні?
– Я дуже люблю Україну і відвідую її щоліта, навіть попри війну. Ціни в Україні набагато нижчі, ніж у країнах Європейського Союзу та Японії зокрема. Але в деяких елітних ресторанах ціни не відрізняються від японських або можуть бути навіть вищими. Та загалом я б сказав, що все дуже дешево.
– Окрім міст на заході України, наскільки розумію, ви також були в Києві, Дніпрі, Бучі. Які ваші враження?
– Поділюся враженнями від Бучі. Спочатку я був здивований тим, наскільки швидко місто оговталося від трагедії. Водночас знаючи, що там загинуло безліч людей, я прогулювався із сумом. Особливо біля церкви, де знайшли братську могилу…
Ще одна річ, яка мене здивувала, – що деякі мешканці Бучі продовжували розмовляти російською навіть після всього жаху! Але це також показало, що Україна – демократична країна, і в ній є свобода, якої немає в Росії.
– Ви помітили якусь різницю між заходом і центральним сходом України?
– Щодо Києва та Дніпра, я побачив великі відмінності від західної частини, оскільки там більше високих будівель. Водночас менше споруд у європейському стилі. Але мені все одно подобається.
– Котаро, скільки вам років? Де здобули освіту?
– У вересні мені виповниться 32 роки. Я кинув університет, тому закінчив тільки середню школу і все. Та був період у моєму житті, коли я думав про вступ до університету у Львові або Києві.
– Як ви опинилися в Польщі? Не було складно знайти спільну мову з європейцями?
– Спочатку я поїхав до Польщі за обміном у середній школі, тому можна сказати, це було випадково. Пізніше я пішов навчатися до школи польської мови і вступив до університету в Польщі, який зрештою покинув.
Загалом я вважаю, що менталітет європейців не надто відрізняється, тому досвід, отриманий у Польщі, безумовно, допоміг мені порозумітися з українцями.
– А чому ви покинули університет? На якій спеціальності навчалися?
– Насправді я колись вивчав російську філологію… Тоді мені здавалося, що це корисно, бо багато людей нею спілкуються, та й деякі з моїх українських друзів також говорили російською.
Я покинув навчання, бо, як мені здалося, тоді я вже непогано говорив. Водночас не розумів, навіщо це мені далі. Не шкодую, що залишив цю справу.
– Ви любите подорожувати. Де вже були загалом? Куди б порадили поїхати нашим читачам?
– Я був у Польщі, Україні, у країнах Балтії, Молдові, Німеччині, Ірландії, Чехії, Канаді, США та Південній Кореї. Я б рекомендував Литву, оскільки це одна з моїх улюблених країн. Там дуже спокійно і приємно проводити час.
Також можу порекомендувати мою рідну країну Японію, бо там можна побачити все: великі міста, красиві сільські місцевості, високі гори, тропічну природу, прекрасні моря тощо.
– Яку країну вважаєте ідеальною для життя?
– Нині Литва є моєю ідеальною країною для проживання. Якість життя тут висока як у місті, так і в селі. Також тут безпечно і неймовірна природа.
– Ви зазвичай самі подорожуєте чи з кимось? Що любите їсти?
– Я подорожую сам, але зазвичай їжджу туди, де живуть мої друзі, щоб зустрітися з ними. Я люблю їсти деруни, борщ, японську локшину, каррі з рисом і вареники.
– Перепрошую за таке нескромне запитання: а де ви берете гроші на подорожі? Адже це недешеве задоволення…
– Я заробляю гроші, працюючи в одному магазині в Японії, на YouTube. Також підпрацьовую гідом.
– Ви коли-небудь взагалі мали справу з росіянами? Які вони, на вашу думку?
– Раніше мені траплялося познайомитися та подружитися з росіянами. Якими вони були? Нормальними і привітними. Не можу сказати нічого про них поганого. Просто дружба з ними зникла ще до війни, зараз у мене немає друзів звідти.
– Як ваші родичі та друзі ставляться до війни, яку Росія розпочала проти України?
– Усі мої друзі сумують через це і підтримують Україну. Зараз я б однозначно не заводив дружбу з людьми, які підтримують Росію…
Читайте також на OBOZ.UA інтерв’ю з португальцем, який приїхав в Україну на велосипеді – про війну, яку ігнорує Європа, злу пані з поїзда і люті морози.
А ще на OBOZ.UA інтерв’ю з музичним продюсером Миколою Кучерявим – про Євробачення-2022, поїдки на фронт і гостре запитання Леоніду Кравчуку.
Тільки перевірена інформація в нас у Telegram-каналі OBOZ.UA та Viber. Не ведіться на фейки!
