За інформацією: Суспільне Кропивницький.
У селі Березуватка Кіровоградської області у часи Другої світової війни відбувалися масові розстріли євреїв. Свідкою тих подій була мама місцевої жительки Любові Коломієць. Нацисти розстріляли 14 її однокласників. Жителі Березуватки поділились із Суспільним спогадами про розстріл та катування євреїв, а також суд над начальником жандармерії.
Спогади матері Любові Коломієць
Мама Любові Коломієць була свідком розстрілів євреїв під час окупації нацистами села Березуватка.
"Мама розповідала, що біля криниці замучили багато євреїв, їх привели, роздягнули до гола і це була зима, сильні морози і їх обливали водою з колодязя, доки вони не замерзали і не падали, ну і звичайно вони вмирали. Це тут так жорстоко поводились з євреями, були очевидцями всі люди, ну ніхто нічого не міг зробити, тому що поліцаї стояли".
Ці свідчення вона давала у судових справах про вбивство єврейського населення нацистами.
"У моєї мами було 14 однокласників, яких розстріляли. Вони ходили до школи, їм було по 14 років. Вона часто згадувала про це і страждала через це. Ці діти доходили до мосту, прощалися і далі безтаркамиВіз або машина, пристосовані для перевезення сільськогосподарських продуктів без тари. їх везли розстрілювати, всі про це знали. Тут був поліцай Желун і жила Тетяна Карпушина, яка була заміжня за євреєм. Вона мала від нього дітей, то їх постріляли. Навіть те маля, яка ще не ходило, той Желун взяв та й вдарив об віз, бо воно сильно плакало, і вкинув у безтарку. Після війни йому дали 25 років тюрми. Він 10 років відсидів, приїхав сюди і тут жив".
Залишки єврейської хати у селі Березуватка. Суспільне Кропивницький
Євреї з Чернігівщини у Березуватці
Колишня назва села Березуватка — Ізраїлівка. Заснували його у 1808 році, розповіла вчителька історії Валентина Нєвєрова. За її інформацією, в село приїхали євреї-переселенці з Чернігівської області. Вони почали обробляти землю та створили на пагорбі кладовище, яке обнесли кам'яним муром.
"Всі пам’ятники були дуже доглянуті. Старожили кажуть, як у дзеркало можна було подивитись, настільки вони були відшліфовані. Залишились два нагробних камені, які під час будівництва Криворізького гірничо-збагачувального комбінату були знесені тракторами. У перші дні війни німці тут ганялись за євреями, які приходили до своїх померлих, і розстрілювали їх. Нашим людям із села було видно ці події, бо воно розташоване на пагорбі. Знаходили нагробні камені різних форм, з написами на івриті, вже в радянський час їх використали при будівництві нових ферм".
Нагробний єврейський камінь. Суспільне Кропивницький
Масовий розстріл євреїв у селі
Масовий розстріл євреїв у селі відбувся 14 червня 1942 року, розказав вчитель історії Олександр Переведенцев. Розстріл бачив його дід Микола Коханов.
"Привозили на безтарках єврейське населення і роздягали їх до гола. Потім вздовж дороги стояли німецькі автоматники з собаками, гнали їх до балки і там розстрілювали. Він працював із своїм другом на полі через балку. Вони почули крик і плач, кинули коней і на власні очі бачили, як все це відбувалось. Влітку 1991 року мій дідусь був присутній, коли розпочались дослідження цього розстрілу. Він назвав імена багатьох дітей, з якими ходив у школу. Саме завдяки йому експертиза підтвердила понад 50 тіл".
Місце масового розстрілу євреїв у Березуватці 14 червня 1942 року. Суспільне Кропивницький
На місці братської могили у 2010 році встановили пам’ятний знак, сказав Олександр Переведенцев.
"Якщо дорослих роздягали і гнали по дорозі, то дітей привозили безтарками. Дідусь розповідав, що бачив, як сиділа восьмирічна дівчинка і тримала свого п’ятирічного братика. Один із поліцаїв вихопив цього хлопчика за ногу, підкинув над ямою і вистрілив із пістолета на льоту. Коли пройшла ексгумація цього поховання, виявили багато розстріляних у голову, інша частина була вбита прикладом з гвинтівки, були проламані черепи. Тут розстріляли 257 євреїв, з них 19 дітей. Ще 12 людям вдалось врятуватись. Вони були пораненні, дочекались пізньої ночі і вибрались із могили".
Пам’ятний знак на місці братської могили. Суспільне Кропивницький"Останніми кого розстріляли — були 19 маленьких дітей, напівкровки, як вони казали. Забрали їх вранці разом із матерями, привезли, поскидали до ями і там вже їх німці і ті, хто були з ними, розстріляли. Було таке, що дітей проколювали штик-ножами ті, що були біля гвинтівки. Дуже жорстоко вони це робили. Казали, земля ворушилась кілька днів. Одна родина змогла вижити", – розповіла вчителька історії Валентина Нєвєрова."Мати, син і дочка, Гуревич прізвище було, то син і мати врятувались, а Люду встигли застрелити. Коли почався розстріл, баба Минка смикнула Іллю, а Люду розстріляли. Вночі вона вилізла і з тої ями. Пішла до баби, а там же було семеро дітей. Баба не побоялась, взяла хлібину, взяла, що ще в неї було, і вивела їх на Данилівський переїзд і вони в Молдавії врятувались", – поділилась спогадами очевидців місцева жителька Любов Коломієць.
Дід Олександра Переведенцева давав свідчення у суді проти начальника жандармерії, який втік в Австралію і змінив прізвище.
"У 1991 році в Австралії відбувався суд, де знайшли цього Вагнера, який змінив прізвище на Войтенко. Зусиллями ізраїльської та німецької прокуратури, радянського союзу були доведені факти, що саме він тоді був начальником жандармерії. Він був похилого віку, у нього було погане здоров’я. Цей процес затягнувся і Войтенко помер своєю смертю, ніякого покарання не поніс".
Сказав, шкодують, що не встигли записати на відео спогади свідків.
