Вже кілька років Володимир Горячківський і Тетяна Ридліцька живуть у неспокої. Все через постійні погрози, сутички і побиття. Їхнього кривдника навіть судили. Володимир показує рішення суду, де нападника визнали винним після першого побиття. Воно відбулося у липні 2016 року.
На початку 2018 року Володимир познайомився із Тетяною. Після – і сама жінка неодноразово ставала свідком нападів на свого чоловіка. Один із таких трапився у березні біля торгового центру у Тернополі. Тоді кривдник використав балончик, який розпилив на Володимира.
Після цього у чоловіка суттєво погіршився зір, каже Тетяна. Та тоді правди домогтися вони не змогли. Справу відкривали 3 рази.
За своє життя і здоров’я побоюється й Тетяна. Неодноразово зустрічала нападника дорогою додому. Каже, було й таке, що стояв у дворі, тоді вона йшла у людне місце та викликала поліцію.
За 5 років такого життя пара зібрала численні документи, фото та відеодокази того, що чоловік їх все таки переслідує. Мають вони й записи телефонних розмов з погрозами. Зібрали й смс-повідомлення із погрозами і вимаганням грошей.
Та попри це, пара боїться вийти із будинку, мають проблеми зі здоров’ям, пошкоджене майно, до прикладу, камери відеоспостереденням, які поставили, щоб захистити себе. Певний період були під охороною, але як тільки їхні послуги закінчились – нападник знову повернувся в життя чоловіка і жінки.
Пара каже, від 2016 року ніхто не може дати ради з кривдником. Останній суд відбувся 12-го червня. Там знімальна група і зустрілась з обвинувачуваним. Та і він, і його представник коментувати справу відмовились.
Пара ж каже – вже не знають чого чекати. Довести щось дуже важко, свідки відмовляються свідчити, та і попередні вироки дали не багато – погрози продовжуються.
Юристи у подібних випадках рекомендують: по-перше, документувати все, що із вами відбувається. Фото, відео, як на вас нападають, записи телефонних розмов; по-друге, контролювати хід розслідування. Якщо, на вашу думку, його проводять не належним чином – ви можете позиватися на державні органи і вимагати моральну компенсацію. Або звернутися до Європейського суду із прав людини.