За інформацією: Суспільне Тернопіль.
Учні виконують завдання. Суспільне Тернопіль
Учителює Ярослав Попович понад десять років. Він розповів, що підготовка матеріалів до уроку займає кілька годин.
"Зараз є дуже багато матеріалів. Насправді, якщо посидіти годину-дві-три, є дуже багато напрацювань, і я просто компілюю. Ну, звісно, додаю щось своє. Щось таке цікаве, щоб дитині дійсно було цікаво, щоб дитині хотілося йти до школи. Головне — навчити дитину думати, висловлювати свою думку. Завчити формули — це пів справи. Це в житті не пригодиться. А от дійти до своєї думки, уміти висловити її, формулювати, переконувати інших — це скіли, які дуже допоможуть у житті".
Ярослав Попович проводить урок у 8 класі. Суспільне Тернопіль
Учитель фізики зазначив, що методи вчителювання багато в чому залежать від шкільних і університетських наставників.
"Мені дуже пощастило, коли я закінчив інститут і пішов працювати, у мене був дуже хороший наставник — Степан Миколайович Знак, учитель 21-ї школи. Власне, він мене навчив, як можна подавати матеріал цікаво й захопливо. Зробити так, щоб діти полюбили фізику".
Вчитель фізики на уроці. Суспільне Тернопіль
Навесні цього року Ярослав Попович став одним із 20 учителів з усього світу, які здобули стипендії Шведського інституту. Його запросили на саміт учителів Нобелівської премії, що проходив у столиці Швеції — Стокгольмі.
"Це був конкурс, який полягав у написанні двох есе. Потрібно було описати свій робочий день, і я довго думав, як подати. Я вирішив більше писати про свої емоції, про свої переживання й свої надії, як вони справджуються впродовж робочого дня. І друге есе треба було написати про те, які є можливості для втілення цінностей демократії в школі. Власне, те, що ви бачили на уроці, — я писав про втілення цих цінностей на основі соціально-емоційного й етичного навчання. Тому що ті цінності, ті скіли, які це навчання прищеплює дітям, якраз і допомагають зрозуміти цінності демократії".
Ярослав Попович. Суспільне Тернопіль
Ярослав Попович здобу степендію Шведського інституту. Суспільне Тернопіль
Ярослав Попович пригадує один із моментів, які мотивують його до вчителювання.
"Ми астрономію, одинадцятий клас приблизно, завершили. Пройшло пів року, а в нас лишився чат. І серед ночі, дивлюся, чат оживає, і діти починають писати. Я починаю читати. Вони побачили якийсь зоряний спалах на небі. І там почалося справжнє наукове обговорення. Тобто вони почали шукати якісь наукові статті, шукати інформацію, і я подумав: "Вау, от це круто. От це я навчив їх".
