За інформацією: Суспільне Рівне.
Костя Юзвюк у дитинстві. Фото надала Ольга Юзвюк
Костя Юзвюк у дитинстві. Фото надала Ольга Юзвюк
Костя Юзвюк у дитинстві. Фото надала Ольга Юзвюк
Окремо мама Кості Юзвюка пригадала про дорослі думки сина ще у підлітковому віці.
"Був Майдан в такому "накалі", і коли в нас вже були в Рівному збори, коли проводилися віче, я побачила, що він туди ходить. Він казав мені, щоб я до нього приєднувалася. Але, знаєте, як кожна мама за роботою, за тим всім, я казала, що мені немає часу: «Відчипися там від мене. Це не моє, мені нема коли». І от за якимось там третім разом моя дитина, якій на той момент було 13 років, каже мені, після чергової моєї відмовки: «А а ти розумієш, що зараз робиться історія, про яку наші діти і внуки будуть читати потім в книжках?» І я зрозуміла, от саме в той момент, що переді мною вже точно не дитина. А тут думки дорослої людини, сформованої дорослої людини", — зазначила вона.
Ольга Юзвюк під час інтерв’ю. Суспільне Рівне
За словами Ольги Юзвюк, любов до України син проніс і через подорожі.
"Перша наша поїздка була у Львів. Це якраз припало на Євро-2012. Це було місто все в іноземних туристах. І я дуже добре пам'ятаю, як він сказав: «Якби я був дорослий, я би жив би у Львові». От, кажу: «А чому саме Львів?» Відповідає: «Ну, не знаю. Отакий він повільний, душевний і поміркований». Це сказала дитина. Потім через півроку ми поїхали у Київ. Ну і, на жаль, єдиний раз ми всі разом поїхали в Залізний Порт. Думаю, що все-таки воно йому засіла ця ідея. І він далі вже продовжував сам. І мало того, він постійно нам казав: «Поїдьте туди, поїдьте сюди»", — поділилася мама військового.
Рішення сина піти на війну для неї не стало несподіванкою:
"Коли він пішов на курси тактичної медицини, я розуміла, що це не курси кулінарії. Я розуміла, що він готується, бачила, як він купував речі для війська. І мені багато казали: «Чому ти його не закрила, не прив'язала, не лягла в порозі». Я не могла цього зробити. Це вчинки дорослої людини. І, ну, хто ти такий? Попри те, що ти мама, але яке ти маєш моральне право перешкоджати своїй дитині, робити, досягати високих цілей, робити великі речі. Не маєш права".
Костя Юзвюк під час військової служби. Фото надала Ольга Юзвюк
Костя Юзвюк під час військової служби. Фото надала Ольга Юзвюк
Попри службу, вони залишалися близькими.
"Ми постійно були в волонтерстві, наші розмови були не такі, як зазвичай мами з сином. І я це добре розумію. Я не військова, але багато нюансів я знала, могла обговорити, щось порадити, підказати. В першу чергу, я просила відкритості. І я це мала. Він ділився, розказував. Хоча я розумію, що от саме як маму він все-таки намагався мене оберігати від інформації", — пригадала вона.
Ольга Юзвюк під час інтерв’ю. Суспільне Рівне
Одне з останніх листувань із сином Ольга Юзвюк пам’ятає дослівно.
"Він написав: «Ти рано вийшла заміж і народила дітей. І в тебе не було можливості подорожувати, побачити світ». Я йому написала: «Зате я народила найкращих у світі дітей. І якби мені випала можливість повторити своє життя, я б знову зробила те саме, щоб народити знову таких неймовірних дітей». Я знаю, що він знав до останнього, що я його дуже сильно люблю. Ми були близькі", — розповіла мама воїна.
Після загибелі сина Ольга Юзвюк розповіла, що біль не минає й досі. Водночас триматися їй допомагали рідні та друзі Кості.
"Я і досі плачу і це не залежить від того, чи я в місті, чи я в маршрутці, чи я вдома. Це не залежить від ситуації, це просто сльози. Вони постійно падають самі. Тому що ти йдеш по вулиці і розумієш, що він більше ніколи по цій вулиці не пройде. Але я тримаюсь завдяки своїй доні, родині, у мене ще є моя мама, яка втратила двох онуків і одну з дочок. Я тримаюсь, тому що щодня у мене є друзі Кості, які мені пишуть, дзвонять, приїжджають, приходять: «А давайте підемо кави поп'ємо? Давайте кудись вийдемо?» Куди б я не пішла, я обов'язково когось зустріну", — поділилася вона.
Костя Юзвюк разом з друзями. Фото надала Ольга Юзвюк
Разом із друзями сина вона продовжує волонтерську справу та збирає допомогу для військових.
"Ми разом проводимо далі збори для допомоги військовослужбовцям. Ми свій біль, свою лють, свої емоції — перетворюємо у допомогу. Купуємо техніку, купуємо машини, купуємо якісь речі, які допоможуть зберегти військових, які зроблять ціль, щоб якнайменше мами ховали своїх дітей, більш реальною. Поки не закінчиться війна, то я не можу скласти руки. Тому жила, живу, житиму, збирала, збираю, збиратиму, звітувала, звітую і звітуватиму", — зазначила мама воїна.
Ольга Юзвюк під час інтерв’ю. Суспільне Рівне
Ольга Юзвюк розповіла про останню волю сина:
"Коли він йшов до війська, написав заповіт. І в заповіті чітко написав: «Якщо зі мною щось трапиться, навіть не везіть мене додому. Я хочу, щоб це була кремація, тому що нашим доведеться воювати, по наших могилах тяжко копати окопи». На прощання люди почули про це, і всі почали писати в особисті повідомлення, почали дзвонити: «Я їду туди, я можу взяти частинку праху туди. Я їду туди, я можу взяти частинку праху туди». Це продовжується по сьогоднішній день. Він не похований. Частинка його праху подорожує по Канаді із паном Сергієм. Ще частинка праху на даний момент подорожує по Японії".
Суспільне писало, що із 23-річним Костянтином Юзвюком попрощалися 21 липня 2024 року в Рівному на майдані Незалежності. Військовослужбовець помер 18 липня у лікарні унаслідок отриманих травм у бою на Запоріжжі. У заповіті, який боєць встиг написати за життя, він просив рідних під час прощання організувати благодійний збір для ЗСУ.
