За інформацією: Суспільне Рівне.
Надія усміхається. Суспільне Рівне
11 років 86-річна Надія з села Підгірник на Рівненщині живе одна в дерев’яному будинку, який побудувала разом із покійним чоловіком. Жінка сама рубає дрова та садить город.
Надія все життя прожила в Підгірнику. Приблизно 28 років працювала дояркою, а також у ланціНайменший виробничий підрозділ у колгоспі, що складався з кількох колгоспників (зазвичай від кількох до десятка людей). Вона створювалася для виконання конкретних сільськогосподарських робіт на певній земельній ділянці (лані). Жінка каже, що живе сама 11 років. Вона народила четверо дітей, один із синів помер, а решта живуть не в селі.
Надія з Підгірника. Суспільне Рівне
Сама рубає дрова
Будинок Надії повністю дерев’яний. Його вона разом із чоловіком звела понад 60 років тому. Зараз опалює оселю дровами, на які цього року витратила 19 тисяч гривень. Жінка пригадала, що раніше дрова дістати було простіше.
«Ой, Боже мій, дорого. Я машину виписала. На зиму вистачить, можливо. Дорого, дрова дорогі — хоч і в лісі живемо. Потрібно було — пішов в ліс, взяв, привіз. А зараз…», — розповіла Надія.
Попри вік, вона намагається сама давати собі раду. Коли привезли дрова, вирішила рубати їх самостійно.
«Немає кому рубати, то беру й цюкаю», — пояснила 86-річна жителька Підгірника.
Дрова у дворі. Суспільне Рівне
Сокира. Суспільне Рівне
У її великому будинку тепер живе лише вона одна.
«Повністю дерев’яний. Повністю геть, із кінця в кінець дерев’яний. Літом зайди в хату — ноги мерзнуть. А вдень зимою холодно. Економлю дрова. Була сім’я, четверо дітей, нас двоє — шестеро. То й було тепло».
Сама обробляє город
86-річна Надія обробляє невеликий город. Вона зазначила, що цього року посадила цибулю, моркву та огірки. Допомагають їй родичі.
«Я собі трошки посадила — і все. Сотих, мабуть, п’ять чи скільки. НянькаСоціальна працівниця допомагала мені, і дочка приїжджала з Рівного. Але собі ось і цибульки посадила, і морквочку, і огірочка. Усе, що є, то я собі посадила, в мене є».
На городі. Суспільне Рівне
Ґрунт у селі, за словами жінки, переважно піщаний, тому врожай значною мірою залежить від дощів.
«Наша земля дуже погана — пісок. Як дощі йдуть, то добра земля. А як дощу немає, то повисихає все, нічого немає».
Поруч із селом — ліс. Надія розповідає, що поблизу її будинку можна побачити диких тварин.
«Зимою ходять кругом. І лосі, і кози, а дикі свині взагалі можуть і “хату перевернути”».
Кури в господарстві. Суспільне Рівне
Були ферма, школа та колгосп
Жінка розповіла, що раніше у селі були ферма, школа та колгосп, а тепер більшість будинків порожні.
«А вже було село, а вже пропало, вже нема нічого. Вже все-все пропало. Була ферма, була школа, і колгосп був. А нічого не стало. Ось кілька жінок живе — і все. Ні хліба, нічого немає, що привезти кому», — розповіла Надія.
Щосереди до Надії приходить соціальна працівниця. Допомагає прибирати в будинку та поратися на городі.
«І води принести, в хаті прибирати. Допомагала і сапати — все така файна молодичка», — пояснила жінка.
Господарство Надії. Суспільне Рівне
За словами Надії, в Підгірнику залишилося декілька пенсіонерів.
«Кожне закрите в хаті. Колись ще як були старі баби, то завше… Лавочка була, вийдемо на лавочку, посідаємо. В кожного була корова, вигнали корову, сидимо. До вечора вже кажуть: “Ой, треба йти до корови з паші”. А зараз не сидимо».
У поліському селі Підгірник живе два десятки людей. Від Рівного сюди — 78 кілометрів, від Сарн — 43. До найближчого села Кузьмівка 3,5 кілометри потрібно йти пішки, або ж їхати власним транспортом. Автобус сюди ніколи не їздив.
Будинок Надії. Суспільне Рівне
Попри те, що в Підгірнику залишилося небагато жителів, Надія не планує залишати свій будинок. Каже, що звикла до цього місця і продовжує сама давати собі раду в господарстві.
Більше про це дивіться у програмі «Село… де люди?».
